"Ікони на ящиках з-під набоїв": є свідками війни - мовчазними хоронителями численних життєвих історій і ПЕРЕМОГОЮ ЖИТТЯ над смертю.

    Мабуть, здогадалися, що знову доторкнемося до сакрального живопису НАШИХ українських художників. Поговоримо про особливі ікони, написані на ящиках з-під набоїв. Вони уже давно торкнулися сердець багатьох людей у різних країнах.

    Творцями цих сакральних шедеврів є подружжя митців Олександр Клименко та Соня Атлантова. Їхні ікони – Сакральне Чудо!

    Усе почалося у 2014-ому році з війною на Донбасі. Спочатку з'явилася ідея. За рік проєкт реалізували. З такими думками Олександр Клименко створював свою першу ікону:

    "Дошка, на якій пишеться традиційна ікона, неймовірно схожа на кришку чи денце ящика з-під озброєнь – такий самий щит, набраний із дощок і підсилений, аби уникнути деформації шпугами. Ця дивна схожість і спонукала мене до написання першої ікони проєкту. Це були порожні ящики до набоїв АКМ."

    На полицях нашої бібліотеки є чудова книга, яка так і називається: "Ікони на ящиках з-під набоїв". Читаючи слова, написані у ній Сонею Атлантовою, відчувається, як глибоко вона проживає весь процес народження Образу. Заглиблюється у Нього. Скільки питань з'являється у неї в голові. Ось ці живильні рядочки з роздумів художниці:

    "Я розумію, що стаю не автором, а лише співавтором написаної мною ікони. Разом зі мною працює дерево дошки, потоки зеленої олійної фарби, що нею був недбало пофарбований задник. Я відчуваю присутність поряд із собою тих, хто передав з фронту цю дошку – медиків, військових, волонтерів. Дошки прибувають з передової, і вони навіть пахнуть своєрідно, димом і ще чимось специфічним воєнним. І тут же дрібні, але такі зворушливі свідчення, на кшталт відбитків взуття на денці ящика. Що сталося з автором цих відбитків?..."

    Довго гортала цю книгу. Вдивлялася в лики Святих, розглядала риси обличчя, руки, жести. Яке неймовірне поєднання Святості та тендітності із певною брутальністю матеріалу, на якому писані. На звичайній дошці з-під набоїв, з якої де-не-де стирчать цвяхи й металеві шпуги. Нанесення лику Святих на ній мов пом'якшує цю недбалість, обтесує затертості Любов'ю.

    Такі недоліки, як підтікання фарби, якою вкривали матеріал, залишки від недбалого фарбування, заводське маркування, завіси, цвяхи, затертості, штампи, тріщини, подряпини, бруд, задимлення, роблять ікони Особливими. На мить здається, що Образам дуже багато років.

    Особливо відчулася мені серія ікон "PASSIONES", що в перекладі означає "СТРАСТІ". Саме затемнені силуети Богородиці, Ісуса Христа. Їхні лики - говорять про відчуття кожного у ту скорботну мить, які змогли передати художники на дошці, яка побачила так багато - війну. Коли Христа ведуть на Голгофу. Розпинають. Можемо відчути Богородицю, яка йде поруч і тужить за своїм ДИТЯМ. Ця затемненість матеріалу додає Образам древності.

    Лики Святих на них, ніби прочиняють нам вікно у Незримий Світ. Дають таку необхідну підтримку зараз і сили. Дозволяють наблизитись до Них. Святі чуються кожною клітиночкою - до мурашок на шкірі.

    Цінними є розповіді самих художників про свій творчий задум. Для Соні їхнє мистецтво бачиться так:

    "Ікони на ящиках з-під набоїв - свідки. Це визнання того, що коїться зараз в Україні... Брутальна дошка із залишками маркування безжально повертає до реальності. Війна триває. З цього ящика вилетіла належна кількість боєприпасів, що виконали ту страшну справу, заради якої їх було створено. Не з такого самого ящика, не з ящика такого типу, а саме з цього... Зброєю з цього ящика когось вбито. Когось фізично або психологічно скалічено. А хтось - врятований."

    Ось так Олександр Клименко передає словами свої думки про творення ікон:

    "Ящики, привезені з фронту, стають своєрідним тлом і водночас мистецьким простором, де відбувається сакральна й одвічна боротьба між добром і злом, між життям і смертю, між зневірою та надією."

    Ікони на ящиках з під набоїв об'їхали пів світу. Вони експонувалися в багатьох містах України та Чехії, Румунії, Нідерландах, Італії, Німеччині, Польщі, Італії, Австрії, Бельгії, у Канаді та навіть у Сполучених Штатах. А нещодавно виставка відбулася і в нашій неймовірній Софії Київській.

    Мета проєкту - рятувати життя. Художники передають кошти від продажу ікон на благодійність. Підтримують Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова.

    Такі особливі наші українці! Кожен на своєму фронті робить максимально все від нього залежне, щоб Україна була ВІЛЬНОЮ, НЕЗАЛЕЖНОЮ, СИЛЬНОЮ державою!