ДИВОСВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСАНКИ

Писанка – унікальний витвір народного генія. Найдавніша українська керамічна писанка, яку знайшли археологи, датується IX ст. після Р.Х .

Писанка — це великоднє яйце, декороване символічним орнаментом.

Слово «писанка» походить від «писати», що означало «малювати» або «розфарбовувати». Розписи подібні до тих, що є на великодніх яйцях, археологи знайшли ще на трипільській кераміці. Як мистецтво, писанкарство розвинулося в добу Київської Русі. Русини розписували писанки з кераміки. Такі яйця були оберегами. Люди вірили, що ці символи несуть здоров’я, мир та злагоду.

Писанку дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, врожаю, качали по землі і закопували на ниві, щоб хліб був повний і не вилягав, підкладали під вулик, щоб безконечно роїлись бджоли.

У різних регіонах існували різні традиції: десь писанки писали лише дівчата, десь тільки матері. У давнину писання писанок супроводжувала святість. Жінки і дівчата готувались до писанкування, мали вгамувати свої думки, заспокоїтись, не тримати на когось зла. Нечисті помисли, гнів, сварка могли погано вплинути на писанку, і вона могла не вдатись.

Великодні яйця називають відповідно до способу їхнього фарбування. Писанка — це яйце, розписане візерунками, мальованка — на яке наносять малюнок. Відмінність писанки та мальованки в тому, що зображення на другій не є символічними. Тому їх не вважають оберегами. Крашанка — це великоднє яйце, занурене в барвник, щоб шкаралупа змінила колір. Традиційно українські крашанки фарбують відваром трав або цибулі. Гарні крашанки виходять із чаю каркаде та куркуми. Дряпанка — це пасхальне яйце, на пофарбованій шкарлупі якого видряпують гострим предметом візерунок. Сламенка — яйце, на яке приклеюють із солом’яний орнамент. Таке оздоблення пасхальних яєць прийшло до України з Чехії.

Символіка писанкарства – неймовірно різноманітна та захоплива галузь. Вже багато років вона вивчається етнографами та істориками, але ще досі приховує в собі багато цікавого. Українці повинні пам’ятати історію та відроджувати традиції своїх предків, адже в цьому і проявляється наша єдність, самобутність та незрівнянність.

Бережімо цей неоціненний скарб, любімо, плекаймо, і пам’ятаймо – «доки люди писатимуть писанки, доти в світі існуватиме любов».

Пропонуємо вашій увазі книжкову виставку «Писанковий дивосвіт». Тут можна знайти книги про історію виникнення писанкарства, значення символів і кольорів, а також ознайомитися із традиціями різних регіонів України. Книги виставки стануть у нагоді тим, хто хоче навчитися створювати власні писанки, і всім, хто цікавиться українською культурною спадщиною. Запрошуємо вас у відділ культури та мистецтв поринути у світ давніх символів, тепла родинних традицій та великоднього дива!

Семінар "Медіаграмотність на уроках мистецтва: можливості та виклики"

 

    08 квітня у Волинська обласна бібліотека для юнацтва відбувся семінар вчителів мистецтва Луцької ТГ на тему: «Медіаграмотність на уроках мистецтва: можливості та виклики». Навчання організували Департамент освіти Луцької міської ради , Центр професійного розвитку педагогічних працівників, Луцький ліцей №14 імені Василя Сухомлинського. Завідувачка відділу культури і мистецтв Волинської обласної бібліотеки для юнацтва Лариса Тананайко у виступі на тему: «Традиційні медіа в контексті мистецького типу пізнання світу» проаналізувала, як у книгах з мистецтва, виданих російськими авторами, фальсифікується історія, митці, котрі ідентифікували себе українцями, подаються «русскими». 

Проєкт "Світ крізь вікно": книга "Скарби України: культурна спадщина нації"

Проєкт "Світ крізь вікно" представляє книгу "Скарби України: культурна спадщина нації". Книга, яка нагадує ким ми є і що оберігаємо.

Запрошуємо до пергляду за посиланням: https://www.facebook.com/share/v/1BoaTmj5pz/

«Світ крізь вікно»: Ганна Владимирська «Таємні історії картин»

 

Проєкт «Світ крізь вікно» представляє книгу Ганни Владимирської «Таємні історії картин». Легенди, секрети, факти, все що потрібно знати про українських митців і їх шедеври.

Книгу можна взяти у Відділі культури та мистецтв нашої бібліотеки.

Переглянути рилс можна за посиланням: https://www.facebook.com/share/r/1Cjb1JFRGr/

Мій Крим – моя свобода

 

26 лютого в Україні відзначають річницю початку спротиву окупації Криму – день, що нагадує про події 2014 року та мужність тисяч людей, які вийшли у Сімферополі на мітинг на підтримку територіальної цілісності України.

Цього дня для учнів 10 класу Луцький ліцей №1 Луцької міської ради та студентів І курсу спеціальності «Дизайн» Технічний фаховий коледж ЛНТУ відбувся захід «Мій Крим – моя свобода», присвячений Дню спротиву окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Спікеркою зустрічі стала Султаніє Зейнідінова – студентка 3 курсу кримськотатарської філології КНУ імені Тараса Шевченка, перекладачка та письменниця.

Султаніє Зейнідінова народилася й виросла в Криму, який у 2014 році разом із родиною була змушена залишити задля безпеки. Вона пише прозу й поезію, працює перекладачкою та веде просвітницьку діяльність, розповідаючи про культуру, історію й мистецтво кримськотатарського народу.

Під час зустрічі говорили про життя кримськотатарського народу в умовах окупації, про переслідування, з якими він стикається, про сьогодення Криму та його мешканців. Про мову й культуру, які зберігають ідентичність. Про слово як форму спротиву. Це була щира розмова про Крим очима молодого покоління через особисті історії та роздуми про майбутнє.

До розмови долучилася Юлія Качула – українська співачка, авторка пісень, журналістка та перекладачка, яка тривалий час жила у Сімферополі й після окупації Криму також була змушена покинути півострів.

Вона подарувала Султаніє авторську збірку перекладів світових хітів українською мовою «Слухай українською!» як знак підтримки й спільного звучання українського слова.

Модерувала захід Лариса Тананайко, завідувачка відділу культури і мистецтв.

Зустріч стала простором діалогу, пам’яті та підтримки, де слова Султанії звучали як акт спротиву та надії.

Дякуємо Султанії Зейнідіновій за щирість і відкритість, а всім учасникам за небайдужість та увагу.

Крим – це Україна. І про це важливо говорити й пам’ятати.

Більше фото за посиланням: https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=1386146623551896&id=100064697139024&rdid=8zgJEd33XRAxnq3i

Художник народної душі. (До 200-річчя від дня народження Костянтина Трутовського, українського художника-живописця, графіка)

 

Його називали співцем України, а  полотна приваблювали своєю щирістю та безпосередністю, а персонажі творів – українські дівчата й хлопці – ніби запрошували до участі у народних обрядах та святах.

Уродженець Східної Слобожанщини, що через сусідство росії чи не найбільше зазнала і зазнає її впливу, свідомо присвятив своє мистецтво служінню українському народові.

Народився художник у найдавнішому східнослобідському місті Курську, який колись, за часів Київської Русі, був центром удільного князівства племені сіверян, а у 19-му столітті став зросійщеним провінційним містом російської імперії. Дитинство майбутнього художника минає як у маєтках батька, харківського поміщика, так і на рідній курщині.

Трутовський закінчивши  Петербурську Академію мистецтв, повертається в Україну. Метою своєї художньої творчості Трутовський вважає зображення звичайного життя українського селянства тодішньої Слобожанщини, життя, що неминуче зникає під впливом русифікаторської політики та зламу старих патріархальних традицій українського народу. Художник намагається зберегти хоча б на своїх полотнах цей величний світ української духовності, який, як йому здається, має швидко загинути під плином неминучих обставин, і тому на його картинах так різко відчувається і тихий сум за тією гармонією, що має зникнути, і затишний сентиментальний романтизм.

Влітку 1856 року, Трутовський багато подорожував містами України. Наступного року він вирушає у подорож за кордон.

У 1875-у році художник намалював один з найвідоміших своїх творів «Кобзар над Дніпром», на якій зображено Тараса Шевченка, але здається,  ніби це простий український селянин, працівник і хлібороб.

Серед найкращих робіт Костянтина Трутовського можна назвати картини: «Весільний викуп» 1881-го року (зберігається у Національному художньому музеї України в Києві), «Дівчина зі снопами», «Повінь», ілюстрація до твору Марка Вовчка «Чумак». 

Крім творів Марка Вовчкаілюструє також українські твори Миколи Гоголя, Тараса Шевченка. Темі народного життя на етнічній межі між зонами розселення українського і російського народів, яка проходить саме повз рідну для нього Курську губернію, присвячені дві картини художника – «Переселенці в Курській губернії» і «Хоровод в Курській губернії». Всі свої українські картини Костянтин мріяв об’єднати в два великих цикли – «Альбом сцен українського життя» (акварелі) та «Живописна Україна».

Картини Костянтина Трутовського зберігаються зараз у різних музеях світу, в українських і в найкращих російських – Російському музеї в Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві.

Помер Костянтин Трутовський 17 березня 1893-го року на рідній землі – в маєтку своєї матері в селі Яківлівці Обоянського повіту, Курської губернії. (тепер 10-15 км. від м. Обоянь Обоянського району Курської області) на Східній Слобожанщині. Похований в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі.

У 1924-му році більшовики зруйнували цей монастир разом із цвинтарем. Сучасне положення могили Костянтина Олександровича Трутовського тепер невідоме. Існує тільки пам’ятний Поклінний Хрест, споруджений у 2009-му році на території колишнього монастиря.

 

«Тарас Шевченко з кобзою над Дніпром»

Картина 1875-го року, яка ще відома під назвами «Кобзар над Дніпром» або «Кобзар на Дніпрі». На картині зображено Тараса Шевченка, який сидить на поваленому стовбурі великого дерева, притуливши до себе велику кобзу, а за його спиною розстилаються дніпрові схили, а праворуч від нього і сам Дніпро тече велично під своїми горами. І наче відразу впізнаєш в оцій могутній фігурі Тараса Григоровича, але разом з тим здається, що нібито це простий український селянин, працівник і хлібороб, що увечері, втомившись після щоденної праці, прийшов у своїй звичайній одежі – у шароварах та білій сорочці, у свитці та чоботях, а ще зі смушковою шапкою на голові, на високий берег Дніпра, зі своєю подругою-кобзою, і зараз, трохи відпочивши після буденних трудів, вдарить по струнах і заспіває сумні українські пісні. Душу українського народу, душу Тараса Шевченка, спільну і єдину, зміг показати в своїй картині Костянтин Трутовський.

Зараз картина Трутовського «Тарас Шевченко з кобзою над Дніпром» знаходиться в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Працівники музею мають добру традицію – час від часу виставляти її в різних містах України. Так, у березні 2011-го року картина експонувалася в Кропивницькому обласному художньому музеї в рамках мистецького проекту «Виставка однієї картини» і мала великий успіх серед глядачів, майже такий, як і під час першого показу її на Пересувній виставці 1877-го року в залах Московського училища живопису, скульптури і зодчества.

 

«В місячну ніч»

Картина «В місячну ніч» належить до тих творів К. О. Трутовського, що їх художник присвятив зображенню життя й розваг сільської молоді. Особливо багато таких картин з’явилося з-під пензля митця в 1870-х роках (численні варіанти сюжетів на мотиви «Побачення», «На кладці», «Біля тину» тощо). В основу картини покладено простий, дещо забавний і глибоко поетичний сюжет: двоє святково вдягнених дівчат з лукавими посмішками на обличчях відпихають від берега річки чи ставка човен, в якому заснув молодий вродливий хлопець. Зображена сцена відбувається на тлі майстерно написаного художником пейзажу. Яскраве зеленкувато-сріблясте місячне світло вихоплює з темряви частину фронтону типової української хати з двома цятками вікон, відблисками грає на сорочках дівчат і хлопця. В картині все в повному розумінні цього слова живописне: і стрункі постаті дівчат, і хатина з світлими вогниками віконець, і темні силуети дерев на тлі освітленого блідим місяцем небесного простору. Дослідники небезпідставно відзначають спорідненість цього твору К. О. Трутовського з українськими повістями М. В. Гоголя та з пейзажами Архипа Куїнджі, в яких з такою ж художньою силою опоетизовані чарівні українські ночі.

 

«Весільний викуп»

Картиною «Весільний викуп» К. О. Трутовський продовжив розвиток теми, пов’язаної з живописною інтерпретацією українських народних обрядів, яку започаткував ще в 60-ті роки картиною «Колядки в Україні». Тема вимагала багатофігурної (хорової) композиції, і художник блискуче впорався з її побудовою. В картині продумано згруповані персонажі, правдиво передано їхні пози, жести, вдало підібрано типаж. Прекрасно написані зокрема постаті молодиці й двох дівчат в правій частині полотна, дівчини-підлітка з глечиком і решіткою в руках і, особливо, – літнього селянина, який, тримаючи в руці чарку, вимагає викупу за молоду. Як і в багатьох інших творах К. О. Трутовського, важливим компонентом в картині є пейзаж. Художникові вдалося успішно вирішити просторову перспективу, майстерно зобразити село вдалині, що потопає в зелені дерев, сповнити картину повітрям, правдиво передати перехідний стан природи – наближення теплого літнього грозового дощу.

 

«Хворий»

Картина «Хворий» – один з найдраматичніших творів у живописній спадщині К. О. Трутовського. З картини постає сповнений глибокого трагізму образ смертельно хворого молодого селянина, за яким доглядає його старенька сліпа мати. Навпомацки, тримаючись однією рукою за піч, вона поволі наближається до ліжка з горнятком в іншій руці. Трагізм зображеної сцени підсилюється деталями інтер’єру: в хаті майже відсутні меблі, на єдиному, збитому з дощок ослоні, стоїть старе погнуте відро, лежать кілька картоплин та якесь лахміття. На догляд старої залишене й маленьке дитинча. Заплакане, воно безпорадно стоїть посеред хати. Кожна деталь у картині ретельно вивірена і несе в собі важливе смислове навантаження. Характерові зображеної сцени відповідає колорит, в якому домінують приглушені сірувато-коричневі тони. Важливу роль у творі відіграє світло. Проникаючи через невеличке віконце в глибині композиції, воно вихоплює з напівтемряви тісної кімнати постать хворого, акцентуючи на ній увагу глядача.

 

«Збирання недоїмок на селі»

Ще гостріша за своїм соціальним спрямуванням картина «Збирання недоїмок на селі», в якій відтворено характерне для пореформеної доби явище – класове розшарування села. Перед нами знову багатофігурна композиція, до якої нерідко звертався К. О. Трутовський. Цього разу сюжет вирішено в інтер’єрному плані: дія відбувається в просторій хаті сільського багатія. Згідно з ідейним задумом, художник згрупував персонажів за принципом контрасту, помістивши на чільному місті, за столом, представників сільської влади і протиставивши їм постаті знедолених селян. Троє з персонажів – двоє чоловіків і одна жінка – стоять перед столом на колінах, очевидно, випрошуючи відстрочку платежу. Однак їхні сподівання марні: один з представників влади знущально сміється над нещасними.

З усіх «хорових» композиції К. О. Трутовського «Збирання недоїмок» – твір найбільш художньо досконалий. Майже всі персонажі наділені індивідуальними характеристиками, відзначаються природністю поз, жестів, міміки. Художник майстерно скористався засобом світлотіньового контрасту, виділивши світлом образи, які несуть в собі найважливіше смислове навантаження, і сховавши в тінь все другорядне. Центральні персонажі виділені також кольором, що відразу привертає до них увагу глядача.

Картини Трутовського, наповненні життям, приваблюють до себе своєю потужною енергією, світлом та багатством колориту.

Окрім живопису, Трутовський залишив і чималу спадщину станкової та книжкової графіки. Картини Костянтина Трутовського за життя художника користувалися попитом і були шалено популярними. Саме живопис, графіка, й інша творча діяльність митця вплинули на наступну чисельну генерацію українських художників: С. Васильківського, І. Їжакевича, М. Пимоненка, О.Сластіона та інших.

Добірку найкращих і найцікавіших картин Костянтина Трутовського пропонуємо переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=TTV3k-bOVlY

Відео: «Костянтин Трутовський. Україна в картинах видатного художника. Найкращі, найцікавіші картини майстра».

Автор / канал: «Українське Слово» – незалежний мистецько-просвітницький канал, присвячений культурі України.

Проєкт «Світ крізь вікно»: книга «Måneskin. Рок - це ми»

Світ змінюється і музика теж. Проєкт «Світ крізь вікно» представляє книгу про тих, хто не боїться бути іншим: «Måneskin. Рок - це ми».

Це історія про вибухову енергію та сміливість бути собою. Про стиль, який ламає шаблони. Про те як народжується культ? І що стоїть за гучною славою? Та чому Måneskin - це більше, ніж гурт?

Відкрийте книгу. Зазирніть за лаштунки та дізнайтесь таємниці Måneskin.

Рубрику підготувала Наталка Андрощук.

Запрошуємо до перегляду за посиланням: https://www.facebook.com/share/r/1GT3XMQApP/