90-ліття Івана Марчука

 

    Сьогодні виповнюється 90 років Івану Марчуку – художнику, якого називають одним із найвидатніших митців сучасної України.

    Його картини неможливо сплутати ні з чиїми іншими. Вони ніби світяться зсередини завдяки авторській техніці «пльонтанізму», створеній самим митцем. Тисячі тонких переплетених ліній утворюють особливу глибину й ефект живого світла, через який роботи Марчука хочеться розглядати знову і знову.

Художник створив понад п’ять тисяч робіт, а його полотна сьогодні знаходяться у музеях та приватних колекціях у різних країнах світу. У 2007 році британська газета The Daily Telegraph включила Івана Марчука до списку 100 геніїв сучасності, і він став єдиним українцем у цьому рейтингу.

    Шлях митця був непростим: у радянські часи його творчість не визнавали офіційно, виставки забороняли, а роботи не вписувалися в рамки соцреалізму. Але попри все він продовжував творити власний художній всесвіт.

«Девіз моєї творчої діяльності наступний: “Люди, спішіть робити добро!”. Все своє життя я присвятив творчості. Кожен робить добро, як може», – говорить Іван Марчук.

І, мабуть, саме тому його картини залишають по собі не лише захоплення, а й особливе відчуття світла, тиші й внутрішньої глибини.

З ювілеєм, маестро!

Нехай Ваш талант і надалі надихає світ, а створене Вами мистецтво ще довгі роки дарує людям світло, глибину й віру в красу. Міцного здоров’я, творчої енергії та нових полотен!

Книги про художника та альбоми з репродукціями його робіт можна знайти у відділі культури та мистецтв Волинської обласної бібліотеки для юнацтва.

"Цікаві розмови у бібліотеці" з Оксаною Кралею

 

6 травня у рамках проєкту "Цікаві розмови у бібліотеці" з Наталка Андрощук   відбулася тепла та щира зустріч з Оксаною Кралею - ведучою українських традиційних гулянь, весіль, хрестин та різноманітних свят.

   Під час розмови говорили про її творчий шлях, перші кроки на шляху до професії ведучої. Пані Оксана поділилася історіями зі своєї професійної діяльності, розповіла про закулісся організації свят, курйозні моменти та важливість вміння працювати з людьми й створювати атмосферу справжнього свята.

   Особливу увагу приділили українським традиціям, які пані Оксана популяризує у своїй діяльності, адже саме через обряди, пісню, слово та звичаї зберігається наша культурна ідентичність. Говорили про те, як поєднується сучасність із традиціями та чому сьогодні так важливо повертатися до свого коріння. На зустріч завітали студенти Луцький центр професійно-технічної освіти / Офіційна спільнота разом з наставниками. Було багато питань і ще більше щирих і цікавих відповідей. 

   Дякуємо пані Оксані за відкритість, харизму та цікаву бесіду, а всім присутнім за активність і зацікавленість!

    Більше фото за посиланням: https://www.facebook.com/share/p/18nNDS9LSV/

МУЗИЧНА ГОДИНА «МЕЛОДІЇ ЙОГО ДУШІ », ПРИСВЯЧЕНА В’ЯЧЕСЛАВУ ХУРСЕНКУ

 

    23 квітня для слухачів курсів ВІППО – вчителів музичного мистецтва та керівників гуртків ЗЗСО відбулась музична година «Мелодії його душі», присвячена В’ячеславу Хурсенку, українському співаку, композитору, автору-виконавцю.

    В’ячеслав Хурсенко – співак із особливим голосом та неповторним авторським почерком у піснях. Можна згадати лише одну з них – «Соколята», і не знайдеться людини, чиє б серце не зворушила ця музична історія. А подібних їй у В’ячеслава було багато, майже вдвічі більше, ніж нині представлено на п’яти випущених альбомах. В’ячеслав – автор відомих пісень «На острові чекання», «Сповідь», «Панує ніч», «Я тебе розлюбив», «Віра, Надія, Любов», «Шалений час», «До рідного дому», «Ковток вина».

Звісно, що пісні В’ячеслава Хурсенка люблять і пам`ятають меломани у віці 50+, котрі могли почути його наживо лише на фестивалях, по радіо, а ще – на аудіокасетах. Набагато менше – на телебаченні, а в кіно – лише «за кадром». Та і цього вистачало, аби почувши Вячеслава Хурсенка раз – запам`ятати назавжди…

    Народився у Дніпропетровську 1 червня 1966 року. Через певний час мама маленьким привезла його до своїх батьків у Ковель, а пізніше – у Луцьк, де майбутній музикант закінчив музичну школу й училище. Юнак здобув медичну освіту за спеціальністю фельдшер-акушер.

    Починаючи з 1990 років, став відомий, як висококласний віолончеліст, співак, композитор (зокрема, завдяки участі у фестивалі «Оберіг»).А ще були інші фестивалі «Червона рута», «Шлягер року», та інші.

    Музикант захворів на важку форму цукрового діабету. Душу відводив на рибній ловлі,любив рибалити сам. Навіть там писав музику і тексти до пісень. 8 вересня 2009 року неподалік Луцька на рибалці почався приступ, діабетична кома, він упав у воду. На жаль,загинув.

    Модерувала захід завідувачка відділу культури та мистецтв Лариса Тананайко, яка познайомила присутніх з книгою «В’ячеслав Хурсенко. Соколята. Поезія і пісні», де теплими спогадами про співака поділились його дружина, донька, багато друзів та знайомих. Лариса відмітила, що книга – нагода доторкнутися до творчості митця, чиї пісні сповнені глибоких почуттів, життєвої мудрості та справжньої української душі. Для вчителів музичного мистецтва, які формують майбутнє, ця зустріч з музикою В’ячеслава Хурсенка стала моментом душевного відпочинку, натхнення, тепла, які ми передаємо нашим дітям.

    Слухачі курсів не тільки послухали пісні композитора й переглянули відео про співака, а також разом підспівували виконанню його найбільш відомої пісні «Соколята». Дійсно пісні В’ячеслава Хурсенка – це історії про любов і втрати, про надію, яка не згасає, про силу людського серця. У кожній з пісень відчувається особлива щирість, що знаходить відгук у серцях слухачів різних поколінь.

«Крізь роки: еволюція творчої майстерності»

Сьогодні, 24 квітня, у Волинська обласна бібліотека для юнацтва, відбулось відкриття виставки картин «Крізь роки: еволюція творчої майстерності» молодої художниці Катерини Петренко, яка зараз є студенткою магістратури Волинський національний університет імені Лесі Українки, спеціальність «Образотворче мистецтво та реставрація».

Катя розповіла трішки про себе, як поступово йшла до своєї мети. Що спочатку поступила на «хімічний» факультет цього ж університету, але бажання малювати перемогло. Зрозуміла, що хоче стати художником, бо ж малювала з дитячих років. Розповіла, що подобаються їй писати портрети, адже саме вони передають зображення реальної людини, не лише зовнішню схожість, але й індивідуальність, стан, статус та характер особи. Любить творити графічними олівцями, вугіллям, акварелями, гуашшю. Одна з найулюбленіших робіт то портрет художника Івана Марчука, намальований олійними фарбами, який є надзвичайно вдалим.

Вперше з Катериною ми зустрілися заочно. У 2018 році вона брала участь школяркою у конкурсі коміксів «Я – особистість протидії булінгу», який проводила наша бібліотека спільно з патрульною поліцією Волинської області, де перемогла у конкурсі.

Будучи школяркою Катя навчалася в гуртку «Юний дизайнер» Центр позашкільної освіти Волинської обласної ради, навчальна програма якого тривала 2 роки. За період навчання брала участь у різноманітних виставках, конкурсах мистецького спрямування обласного та Всеукраїнського рівнів.

Перша персональна виставка юної художниці була розгорнута у Центрі позашкільної освіти, друга – у Волинському академічному обласному музично-драматичному театрі імені Т.Г.Шевченка під час святкування Дня позашкілля.

Прийшли підтримати свою ученицю завідувачка лабораторією декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва Центру позашкільної освіти Волинської обласної ради Галина Юрчинська та керівник гуртка «Юний дизайнер» Галина Андріївна Кремінь. Адже завдяки їх зусиллям Катерина глибше опанувала художнє мистецтво, її роботи стали більш досконалими.

На підтримку єдиної донечки прийшли батьки, так мама поділилася цікавими моментами із життя дочки.

Гарним доповненням виставки стали виступи учнів Луцька музична школа 1 імені Фридерика Шопена, відділу духових та ударних інструментів. Саксофоністи Юрій Мельник, Софія Данилюк, Семен Троць (викладач Владислав Козицький, концертмейстер Олександра Хоруженко) виконали музичні твори.

Зустріч була змістовною і неймовірно теплою. Поціновувачі мистецтва роздивлялися картини, захоплювалися їхньою красою та вишуканістю. Адже такі різнопланові, самобутні картини, безперечно може писати тільки талановита художниця, для якої життя є джерелом творчості.

Учасниками заходу стали друзі та читачі бібліотеки: студенти Луцький національний технічний університет, спеціальності «Дизайн», куратор Рада Юріївна Вронська, учні Центру позашкільної освіти Волинської обласної ради, друзі та знайомі молодої художниці.

На закінчення заходу директор бібліотеки Алла Єфремова сказала, що не дивлячись на важкі часи, які ми переживаємо, робимо такі зустрічі для того, щоб відкрити і підтримати нові імена. Побажала творити під мирним небом, удосконалювати свою майстерність.

Зустріч організована та проведена працівниками відділу культури та мистецтв. Модератором заходу була Валентина Михальчук, провідний бібліотекар відділу.

 ДИВОСВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСАНКИ

Писанка – унікальний витвір народного генія. Найдавніша українська керамічна писанка, яку знайшли археологи, датується IX ст. після Р.Х .

Писанка — це великоднє яйце, декороване символічним орнаментом.

Слово «писанка» походить від «писати», що означало «малювати» або «розфарбовувати». Розписи подібні до тих, що є на великодніх яйцях, археологи знайшли ще на трипільській кераміці. Як мистецтво, писанкарство розвинулося в добу Київської Русі. Русини розписували писанки з кераміки. Такі яйця були оберегами. Люди вірили, що ці символи несуть здоров’я, мир та злагоду.

Писанку дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, врожаю, качали по землі і закопували на ниві, щоб хліб був повний і не вилягав, підкладали під вулик, щоб безконечно роїлись бджоли.

У різних регіонах існували різні традиції: десь писанки писали лише дівчата, десь тільки матері. У давнину писання писанок супроводжувала святість. Жінки і дівчата готувались до писанкування, мали вгамувати свої думки, заспокоїтись, не тримати на когось зла. Нечисті помисли, гнів, сварка могли погано вплинути на писанку, і вона могла не вдатись.

Великодні яйця називають відповідно до способу їхнього фарбування. Писанка — це яйце, розписане візерунками, мальованка — на яке наносять малюнок. Відмінність писанки та мальованки в тому, що зображення на другій не є символічними. Тому їх не вважають оберегами. Крашанка — це великоднє яйце, занурене в барвник, щоб шкаралупа змінила колір. Традиційно українські крашанки фарбують відваром трав або цибулі. Гарні крашанки виходять із чаю каркаде та куркуми. Дряпанка — це пасхальне яйце, на пофарбованій шкарлупі якого видряпують гострим предметом візерунок. Сламенка — яйце, на яке приклеюють із солом’яний орнамент. Таке оздоблення пасхальних яєць прийшло до України з Чехії.

Символіка писанкарства – неймовірно різноманітна та захоплива галузь. Вже багато років вона вивчається етнографами та істориками, але ще досі приховує в собі багато цікавого. Українці повинні пам’ятати історію та відроджувати традиції своїх предків, адже в цьому і проявляється наша єдність, самобутність та незрівнянність.

Бережімо цей неоціненний скарб, любімо, плекаймо, і пам’ятаймо – «доки люди писатимуть писанки, доти в світі існуватиме любов».

Пропонуємо вашій увазі книжкову виставку «Писанковий дивосвіт». Тут можна знайти книги про історію виникнення писанкарства, значення символів і кольорів, а також ознайомитися із традиціями різних регіонів України. Книги виставки стануть у нагоді тим, хто хоче навчитися створювати власні писанки, і всім, хто цікавиться українською культурною спадщиною. Запрошуємо вас у відділ культури та мистецтв поринути у світ давніх символів, тепла родинних традицій та великоднього дива!

Семінар "Медіаграмотність на уроках мистецтва: можливості та виклики"

 

    08 квітня у Волинська обласна бібліотека для юнацтва відбувся семінар вчителів мистецтва Луцької ТГ на тему: «Медіаграмотність на уроках мистецтва: можливості та виклики». Навчання організували Департамент освіти Луцької міської ради , Центр професійного розвитку педагогічних працівників, Луцький ліцей №14 імені Василя Сухомлинського. Завідувачка відділу культури і мистецтв Волинської обласної бібліотеки для юнацтва Лариса Тананайко у виступі на тему: «Традиційні медіа в контексті мистецького типу пізнання світу» проаналізувала, як у книгах з мистецтва, виданих російськими авторами, фальсифікується історія, митці, котрі ідентифікували себе українцями, подаються «русскими». 

Проєкт "Світ крізь вікно": книга "Скарби України: культурна спадщина нації"

Проєкт "Світ крізь вікно" представляє книгу "Скарби України: культурна спадщина нації". Книга, яка нагадує ким ми є і що оберігаємо.

Запрошуємо до пергляду за посиланням: https://www.facebook.com/share/v/1BoaTmj5pz/