Його називали співцем України, а полотна приваблювали своєю щирістю та безпосередністю, а персонажі творів – українські дівчата й хлопці – ніби запрошували до участі у народних обрядах та святах.
Уродженець Східної Слобожанщини, що
через сусідство росії чи не найбільше зазнала і зазнає її впливу, свідомо
присвятив своє мистецтво служінню українському народові.
Народився художник у найдавнішому
східнослобідському місті Курську, який колись, за часів Київської Русі, був
центром удільного князівства племені сіверян, а у 19-му столітті став
зросійщеним провінційним містом російської імперії. Дитинство майбутнього
художника минає як у маєтках батька, харківського поміщика, так і на рідній
курщині.
Трутовський закінчивши Петербурську Академію мистецтв, повертається
в Україну. Метою своєї художньої творчості Трутовський вважає зображення
звичайного життя українського селянства тодішньої Слобожанщини, життя, що
неминуче зникає під впливом русифікаторської політики та зламу старих
патріархальних традицій українського народу. Художник намагається зберегти хоча
б на своїх полотнах цей величний світ української духовності, який, як йому
здається, має швидко загинути під плином неминучих обставин, і тому на його
картинах так різко відчувається і тихий сум за тією гармонією, що має зникнути,
і затишний сентиментальний романтизм.
Влітку 1856 року, Трутовський багато
подорожував містами України. Наступного року він вирушає у подорож за кордон.
У 1875-у
році художник намалював один з найвідоміших своїх творів «Кобзар над Дніпром»,
на якій зображено Тараса Шевченка, але здається, ніби це простий український селянин,
працівник і хлібороб.
Серед найкращих робіт Костянтина Трутовського можна назвати картини: «Весільний викуп» 1881-го року (зберігається у Національному художньому музеї України в Києві), «Дівчина зі снопами», «Повінь», ілюстрація до твору Марка Вовчка «Чумак».
Крім творів Марка Вовчкаілюструє також українські твори Миколи Гоголя, Тараса Шевченка. Темі народного життя на етнічній межі між зонами розселення українського і російського народів, яка проходить саме повз рідну для нього Курську губернію, присвячені дві картини художника – «Переселенці в Курській губернії» і «Хоровод в Курській губернії». Всі свої українські картини Костянтин мріяв об’єднати в два великих цикли – «Альбом сцен українського життя» (акварелі) та «Живописна Україна».
Картини Костянтина Трутовського зберігаються
зараз у різних музеях світу, в українських і в найкращих російських –
Російському музеї в Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві.
Помер Костянтин Трутовський 17 березня
1893-го року на рідній землі – в маєтку своєї матері в селі Яківлівці Обоянського
повіту, Курської губернії. (тепер 10-15 км. від м.
Обоянь Обоянського району Курської області) на Східній Слобожанщині. Похований
в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі.
У 1924-му році більшовики зруйнували цей
монастир разом із цвинтарем. Сучасне положення могили Костянтина Олександровича
Трутовського тепер невідоме. Існує тільки пам’ятний
Поклінний Хрест, споруджений у 2009-му році на території колишнього монастиря.
«Тарас Шевченко з кобзою над
Дніпром»
Картина 1875-го
року, яка ще відома під назвами «Кобзар над Дніпром» або «Кобзар на Дніпрі». На
картині зображено Тараса Шевченка, який сидить на поваленому стовбурі великого
дерева, притуливши до себе велику кобзу, а за його спиною розстилаються дніпрові
схили, а праворуч від нього і сам Дніпро тече велично під своїми горами. І наче
відразу впізнаєш в оцій могутній фігурі Тараса Григоровича, але разом з тим
здається, що нібито це простий український селянин, працівник і хлібороб, що
увечері, втомившись після щоденної праці, прийшов у своїй звичайній одежі – у
шароварах та білій сорочці, у свитці та чоботях, а ще зі смушковою шапкою на
голові, на високий берег Дніпра, зі своєю подругою-кобзою, і зараз, трохи
відпочивши після буденних трудів, вдарить по струнах і заспіває сумні
українські пісні. Душу українського народу, душу Тараса Шевченка, спільну і
єдину, зміг показати в своїй картині Костянтин Трутовський.
Зараз картина Трутовського «Тарас
Шевченко з кобзою над Дніпром» знаходиться в Національному музеї Тараса
Шевченка в Києві. Працівники музею мають добру традицію – час від часу
виставляти її в різних містах України. Так, у березні 2011-го року картина
експонувалася в Кропивницькому обласному художньому музеї в рамках мистецького
проекту «Виставка однієї картини» і мала великий успіх серед глядачів, майже
такий, як і під час першого показу її на Пересувній виставці 1877-го року в
залах Московського училища живопису, скульптури і зодчества.
«В місячну ніч»
Картина «В
місячну ніч» належить до тих творів К. О. Трутовського, що їх художник
присвятив зображенню життя й розваг сільської молоді. Особливо багато таких
картин з’явилося
з-під пензля митця в 1870-х роках (численні варіанти сюжетів на мотиви
«Побачення», «На кладці», «Біля тину» тощо). В основу картини покладено
простий, дещо забавний і глибоко поетичний сюжет: двоє святково вдягнених
дівчат з лукавими посмішками на обличчях відпихають від берега річки чи ставка
човен, в якому заснув молодий вродливий хлопець. Зображена сцена відбувається
на тлі майстерно написаного художником пейзажу. Яскраве зеленкувато-сріблясте
місячне світло вихоплює з темряви частину фронтону типової української хати з
двома цятками вікон, відблисками грає на сорочках дівчат і хлопця. В картині
все в повному розумінні цього слова живописне: і стрункі постаті дівчат, і
хатина з світлими вогниками віконець, і темні силуети дерев на тлі освітленого
блідим місяцем небесного простору. Дослідники небезпідставно відзначають
спорідненість цього твору К. О. Трутовського з українськими повістями М. В. Гоголя та з
пейзажами Архипа Куїнджі, в яких з такою ж художньою силою опоетизовані чарівні
українські ночі.
«Весільний викуп»
Картиною
«Весільний викуп» К. О. Трутовський продовжив розвиток теми, пов’язаної з
живописною інтерпретацією українських народних обрядів, яку започаткував ще в
60-ті роки картиною «Колядки в Україні». Тема вимагала багатофігурної (хорової)
композиції, і художник блискуче впорався з її побудовою. В картині продумано
згруповані персонажі, правдиво передано їхні пози, жести, вдало підібрано
типаж. Прекрасно написані зокрема постаті молодиці й двох дівчат в правій
частині полотна, дівчини-підлітка з глечиком і решіткою в руках і, особливо, –
літнього селянина, який, тримаючи в руці чарку, вимагає викупу за молоду. Як і
в багатьох інших творах К. О. Трутовського, важливим компонентом в картині є
пейзаж. Художникові вдалося успішно вирішити просторову перспективу, майстерно
зобразити село вдалині, що потопає в зелені дерев, сповнити картину повітрям,
правдиво передати перехідний стан природи – наближення теплого літнього
грозового дощу.
«Хворий»
Картина «Хворий»
– один з найдраматичніших творів у живописній спадщині К. О. Трутовського. З
картини постає сповнений глибокого трагізму образ смертельно хворого молодого
селянина, за яким доглядає його старенька сліпа мати. Навпомацки, тримаючись
однією рукою за піч, вона поволі наближається до ліжка з горнятком в іншій
руці. Трагізм зображеної сцени підсилюється деталями інтер’єру: в хаті майже
відсутні меблі, на єдиному, збитому з дощок ослоні, стоїть старе погнуте відро,
лежать кілька картоплин та якесь лахміття. На догляд старої залишене й маленьке
дитинча. Заплакане, воно безпорадно стоїть посеред хати. Кожна деталь у картині
ретельно вивірена і несе в собі важливе смислове навантаження. Характерові
зображеної сцени відповідає колорит, в якому домінують приглушені
сірувато-коричневі тони. Важливу роль у творі відіграє світло. Проникаючи через
невеличке віконце в глибині композиції, воно вихоплює з напівтемряви тісної
кімнати постать хворого, акцентуючи на ній увагу глядача.
«Збирання недоїмок на селі»
Ще гостріша за своїм соціальним
спрямуванням картина «Збирання недоїмок на селі», в якій відтворено характерне
для пореформеної доби явище – класове розшарування села. Перед нами знову
багатофігурна композиція, до якої нерідко звертався К. О. Трутовський. Цього
разу сюжет вирішено в інтер’єрному плані:
дія відбувається в просторій хаті сільського багатія. Згідно з ідейним задумом,
художник згрупував персонажів за принципом контрасту, помістивши на чільному
місті, за столом, представників сільської влади і протиставивши їм постаті
знедолених селян. Троє з персонажів – двоє чоловіків і одна жінка – стоять
перед столом на колінах, очевидно, випрошуючи відстрочку платежу. Однак їхні
сподівання марні: один з представників влади знущально сміється над нещасними.
З усіх «хорових» композиції К. О.
Трутовського «Збирання недоїмок» – твір найбільш художньо досконалий. Майже всі
персонажі наділені індивідуальними характеристиками, відзначаються природністю
поз, жестів, міміки. Художник майстерно скористався засобом світлотіньового
контрасту, виділивши світлом образи, які несуть в собі найважливіше смислове
навантаження, і сховавши в тінь все другорядне. Центральні персонажі виділені
також кольором, що відразу привертає до них увагу глядача.
Картини Трутовського, наповненні життям, приваблюють до себе своєю потужною енергією, світлом та багатством колориту.
Окрім живопису, Трутовський залишив і чималу спадщину станкової та книжкової графіки. Картини Костянтина Трутовського за життя художника користувалися попитом і були шалено популярними. Саме живопис, графіка, й інша творча діяльність митця вплинули на наступну чисельну генерацію українських художників: С. Васильківського, І. Їжакевича, М. Пимоненка, О.Сластіона та інших.
Добірку найкращих і найцікавіших картин Костянтина Трутовського пропонуємо переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=TTV3k-bOVlY
Відео: «Костянтин Трутовський. Україна в
картинах видатного художника. Найкращі, найцікавіші картини майстра».
Автор / канал: «Українське Слово» –
незалежний мистецько-просвітницький канал, присвячений культурі України.
