Звичаї і традиції українського народу : Свято Трійці.

 

Світ навколо зеленіє,

І душа тому радіє,

Бо прийшли Зелені свята,

І в віночках вже дівчата,

Весело пісень співають,

На сопілках хлопці грають : 

Із Зеленими святами

Щиро нас усіх вітають !!!! 

       Свято Трійці символізує початок літа, день прославлення процвітаючої природи, найзеленіше свято у році. Вважається, що саме в цей день Бог створив Землю і засіяв її зеленню.

 

     Із запровадженням християнства свято увійшло в церковний календар, як Зішестя Святого Духа, П'ятидесятниця або Трійця. Згідно з Євангелієм, на 50-й день після Воскресіння на апостолів зійшов Святий Дух. Учні Христові заговорили різними мовами й понесли у світ Слово Боже. Зішестя Святого Духа вважається однією з найголовніших подій і вшановується нарівні з Великоднем і Різдвом.          

 Християнська традиція святкування Трійці переплелася з дохристиянськими віруваннями українців. У народі це свято відзначають три дні. Зеленими їх називають тому, що нібито в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню; дехто вважає, що Христос, Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято.  Найбільшим символом, звісно, є сама Свята Трійця – три Божественні образи, досконала і єдина нероздільна сутність.

     Три святі особи це: Син, Отець, а також Дух Святий. Матеріальним символом свята є зелень. Вважається, що це пов'язано з трьома моментами:

момент, коли Господь передав Мойсею святі скрижалі із законами, відповідно до котрих повинен жити народ ізраїльський, довкола пророка заквітла земля;

будинок, у котрому на апостолів зійшов Дух Святий, також традиційно прикрашався зеленню;

процес цвітіння зелені можна асоціювати із розквітанням людської душі, коли вона наповнюється радістю та благодаттю.

У Зелену суботу, напередодні Трійці, домівки прикрашали свіжою зеленню: букетиками з чебрецю, м'яти, любистку, полину, материнки та гілками берези, липи, клена, явора, які чіпляли за образи, розвішували по вікнах, стінах. Долівку встеляли татарським зіллям (лепеха або аїр) – травою, що росла, як казали, там, де проходили шляхи татарських набігів на Україну. Вхід до хліва і глухі кутки подвір'я уквітчували осикою, щоб «відьми не заходили».

      Вважається, що кожна рослина на Зелені свята має сакральне значення, яке бере свій початок з дохристиянських часів.

     Стебла аїру, наприклад, слід розкидати по підлозі в усіх кімнатах, адже він приносить удачу і захищає від нещастя.

      Натомість полин вішають над дверима, щоб темні сили не заходили в оселю.

       Від злих сил та наврочень оберігають пижмо і любисток.

       Чебрець у слов'ян з повагою називали жіночою рослиною, а потім – і Богородицькою. Молоді жінки, які мріяли про щасливий та міцний шлюб, носили чебрець як оберіг, щоб зустріти своє кохання.

        М'ята та меліса мають заспокійливі властивості й притягують до оселі добро та злагоду. 

      Люди вірять, що освячена зелень набуває цілющої сили та допомагає тим, хто не тримає у душі зла. Оберігає їхній дім від пожежі, хворобі бідності.

    Ці традиції можуть суттєво відрізнятись у різних регіонах країни.

Зелені свята були тісно пов’язані з поминанням померлих предків, тому вважається, що душі померлих зможуть повернутись та сховатись у траві. Принесення зелені до хати часто пов’язують із закликанням урожаю та багатства. З поширенням християнства з’явились особливі традиції відвідування богослужіння в особливо урочистій атмосфері. Церкви прикрашали зеленню й люди на службі освячували зілля.

 

    Після служби священники  прямували ланами й освячувати угіддя, щоб вберегти врожай.

  Ще з дохристиянських часів на Зелені свята згадують про звичай випікати хліб у суботу та класти на підвіконня, щоб задобрити русалок чи мавок. У Зелену неділю люди намагались бути обережними: вірили, що мавки чи русалки могли зашкодити необачним людям. Відгомін цього можна знайти у «Лісовій пісні» Лесі Українки.

Колись Зелені свята також називали «русальний тиждень». Він починався після Трійці і закінчувався у четвер, який ще називали «русальний Великдень». Тоді мало хто наважувався купатись, щоб не втопитись. Проте дівчата ходили і запускали на воду вінки з квітів, щоб русалки знайшли гарного нареченого.

За старих часів відбувався також хресний хід до криниць, щоб освятити їх, окропивши свяченою водою. Ця традиція збереглась в українських селах і до сьогодні.

     В деяких місцевостях України дівчата ходять по селах з вінками на голові. Вінки плетуть з конвалії, незабуток, васильку, чебрецю, вплітають і полин. Ставлять стіл під березою, а на стіл — випивку і закуску. Серед закуски завжди є смажена яєшня.

По деяких селах, переважно в східніх районах України, довго зберігався звичай завивати березу. В четвер із самого ранку дівчата печуть пироги, різні солодощі в полудень починається головна дія. Подвір’я, куди дівчата зійшлися, чисто виметене. Посеред двору стоїть зрубана молода деревина, а під нею — горщик із водою. Дівчата ходять по дворі або сидять на лавах, на призьбі, кілька хлопчаків тримають у руках заготовлену їжу, а інші  відра з пивом на палицях. Одна з дівчат відділяється від гурту, підходить до дерева й перекидає горщик з водою, а потім бере дерево в руки й заспівує пісню... З її голосом з’єднуються голоси інших. Ворота відчиняються і весь гурт, оточивши дівчину з деревом, рухається по вулиці в напрямку до лісу. В лісі розстеляють обрус, ставлять їжу і питво. Сідають навколо й починають їсти й пити. По закінчені декілька дівчат розсипаються по лісі й вибирають одну з берез для завивання на ній вінків. Якщо дівчат багато, то вибирають кілька дерев такої величини, щоб можна було дістати гілля, стоячи під ними. Розділившись по двоє, кожна пара з гілля берези в’є собі один вінок, не відриваючи гілок від дерева. Як вінок вже готовий, кожна пара кумується: одна одній через вінок дає жовту крашанку. Обмінявшись крашанками, цілуються крізь вінок. Після цього приступають до вибору старшої куми: скручують свої хустки, кидають їх вгору і чия хустка підлетить вище, та з дівчат і буде старшою кумою.

      Після завивання вінків дівчата повертаються в село. В неділю, в день Тройці, дівчата йдуть у той самий ліс, де завивали вінки, щоб знову розвивати їх. Кожна пара оглядає свій вінок: чи ще свіжий, чи вже зів’яв? По цьому судять про своє щастя, чи нещастя . Про це співається і в пісні: Пусти мене, мати, Угай погуляти, До білої березоньки, Про щастя спитати...

      На Харківщині та  Полтавщині в Зелений тиждень дівчата водили  «тополю»; для цього вони збиралися до гурту, вибирали з-поміж себе найвищу на зріст дівчину, яка й повинна була зображати «тополю». Дівчина піднімала руки догори, з’єднувала їх над головою; на руки їй надівали намисто, стрічки, барвисті хустки,  все це так було рясно поначіплювано, що з-під тих оздоб голови майже не було видно. Груди і стан теж оздоблювалися різнобарвними хустками. Та не завжди «тополя» мала зв’язані руки й не завжди піднімала їх догори над головою; частіше біля пліч прикріпляли дві палички, а над головою їх зв’язували під гострим кутом, і вже на ці палички чіпляли барвисті оздоби.

    Вбравши так «тополю», дівчата водили її не тільки по селу, а й по полях, де в той час колосяться жита. Зустрівши людей, «тополя» їм низько вклонялася, а господарі частували дівчат і давали подарунки «тополі на стрічки».

Водячи «тополю», дівчата співали:

Стояла тополя край чистого поля; Стій, тополенько, нерозвивайся, Буйному вітрові не піддавайся...

Що не можна робити на зелені свята: Головні традиції та прикмети

    Не проводити земляні роботи. Трійця вважається святом землі. Наші пращури вважали, що в цей день земля святкує свій день народження,  тому важливо не займатися будь-якою земельною роботою у цей день. 

    Не зрубувати чи спилювати дерева. Особливо обережно потрібно ставитись до дерев на зелені свята. Береза, горобина та верба часто використовуються у ритуалах на Трійцю. Раніше дівчата прикрашали їх стрічками, квітами та віночками. 

     Не гуляти у лісі. За народними повір’ями на зелені свята в наш світ приходять міфічні істоти - мавки та русалки. Наші пращури вірили, що вони могли нашкодити людині, тому у цей період не гуляли самі у лісі, уникали водойм та не випускали худобу на пасовища. 

     Не купатися. Існує повір’я, що у період трьох днів не можна купатися у водоймах, адже хитра русалка у будь-яку мить може затягти на дно. 

     Не виконувати будь-яку домашню роботу. Прибирати дім, прати білизну, шити, різати - усю цю хатню роботу не можна робити у період Трійці. Виняток становить тільки приготування їжі для родини та домашніх тварин. 

Трійця: прикмети про погоду

 Дощ на Трійцю – чекай багато грибів і теплу погоду.

 З Трійці починається справжнє літо.

 З Духова дня не тільки з неба, а й від землі тепло йде.

 Прийде Трійця – буде і на дворі, як на печі.

 Березові гілки встромляли в землю, і три дні не можна було їх прибирати. Селяни за листям берези визначали, яке буде літо: якщо берізка швидко в'яла і листя засихало, то літо буде сухим. Якщо гілочки залишалися до останнього дня живими, то літо може бути сирим і невдалим для заготівлі сіна

Приємно, що й нині живуть традиції українського народу, хоч і не завжди ми їх дотримуємося. Нехай святкування Трійці стане для кожної родини особливим. Підіть до церкви, прикрасьте свою оселю. І нехай у вашому домі буде світло,зелено та затишно, адже в будь-яке християнське свято треба зберігати мир, чистоту серця та помисли.

«Зелені свята» в інтернет просторі

Добрі традиції. Зелені свята

 [Електронний ресурс] : [ документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 29.05.2017. – Мультимедійні дані (3хв. 02 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=CukI2TK-4F4, вільний (дата перегляду: 2.06.2022). – Назва з екрана.

 

Зелені свята

 [Електронний ресурс] : [ документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 21.05.2019. – Мультимедійні дані (10хв. 08 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=VcZXXVr9260, вільний (дата перегляду: 4.06.2022). – Назва з екрана.                         

Література

1. Велике свято Трійці // Дати і події. – 2019. – № 1. – С. 100–102.

2. Кващук В. Культура і побут населення України : навч. посіб. / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко, Т. В. Косміна, О. В. Курочкін та ін. - Вид. 2-ге, допов. та переробл. - Київ : Либідь, 1993. - 288 с. : іл.

3. Ой, зав'ю вінки... : календарно-обрядова творчість літнього циклу : [сценарій свята Трійці] // Позакласний час. – 2019. – № 5. – С. 56–58.

4. Студії з української етнографії та антропології / Х. К. Вовк ; [упорядкув. І. Динника]. - Київ : Мистецтво, 1995. - 336 с. : іл.

5. Хай радіє душа : пісні для дітей та молоді / В. Кващук. -   Тернопіль : Підруч. і посіб., 2004. - 112 с. : іл.