четвер, 23 грудня 2021 р.

Католицьке Різдво: історія та традиції свята

Католицьке Різдво – це особливе релігійне свято, що наповнює людські серця теплом і милосердям. Воно відзначається 25 грудня в багатьох країнах світу на честь народження Божого Сина, що викупив гріхи людей своєю смертю. Це найбільше свято в католицькому світі, воно припадає на найдовшу в році ніч, коли, за віруваннями християн західного обряду, і народився Ісус Христос у Вифлиємі. В Західній Україні католицьке Різдво часто називають як «польським» Різдвом, так як в часи, коли Галичина була у складі Польщі, 25 грудня Різдво відзначалося в основному поляками. Це ж свято відзначають і православні християни (східного обряду), тільки воно припадає на 7 січня (на 13 днів пізніше).

Історія святкування Різдва

Новий день. Католицьке Різдво: історія та традиції свята [Електронний ресурс] : [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 26.12.2017. – Мультимедійні дані (1 хв. 58 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=x_v-1qTQRTY, вільний (дата перегляду: 14.12.2021). – Назва з екрана.

 

Історія народження Христа описана в Євангелії від Луки і Матвія.

Йосип і його вагітна дружина Марія прямували у Вифлеєм через перепис населення за указом кесаря Августа. Через те, що місто було переповнене приїжджими, вони зупинилися на нічліг у вертепі - печері, куди в негоду заганяли худобу.

Марія народила пізно вночі, і дитину поклали в годівницю - ясла.

Першими Спасителя відвідали пастухи, до яких з'явився ангел і розповів про народження Месії. А зірка на небі привела до немовляти Ісуса вавилонських мудреців - волхвів. Вони вручили йому дари - золото, ладан і смирну.

Перші відомості про святкування християнами Різдва відносяться до 4 століття. Згідно з однією із сучасних гіпотез, вибір дати Різдва стався через одночасного святкування ранніми християнами Боговтілення (зачаття Христа) та Великодня. Відповідно, в результаті додавання до цієї дати (25 березня) дев’яти місяців, Різдво випадає на день зимового сонцестояння.

У ХIII столітті, за часів святого Франциска Ассизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в які поміщається фігурка Дитятка Ісуса. Згодом ясла стали ставити перед Різдвом не тільки в храмах, а й у будинках.

Пізніше у вівтарі костелів починають встановлювати вінок з чотирма свічками, і в кожну неділю Адвента запалюється по одній свічці.

В цей день відбуваються три богослужіння:

• Перше символізує єдність Отця і Сина і відбувається опівночі.

• Друге проводиться під час появи на світ нового життя з утроби матері і відбувається на світанку.

• Третє доносить символ народження Ісуса Христа в серця всіх віруючих, відбувається вдень. 

Ніяке інше свято не здатне настільки об'єднати людей, як Різдво Христове. Споконвіку цей казковий день прийнято зустрічати в колі сім'ї і близьких друзів. Усі християни світу святкують цей день, як одне з головних свят у році, тільки різняться дати святкування для православних християн і католиків. Різдвяні традиції передаються з покоління в покоління, несучи в собі весь сенс всеосяжної любові Христової. 

Традиції

Традиції Різдва [Електронний ресурс] : [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 24.12.2018. – Мультимедійні дані (4 хв. 00 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=haVLhtz47tY, вільний (дата перегляду: 11.12.2021). – Назва з екрана.

Християни почали відзначати Різдво тільки в IV столітті. Свято було встановлене Римською церквою, і спочатку його відзначали разом із Хрещенням Господнім.

До Різдва починають готуватися більш ніж за місяць. У європейських країнах воно набагато популярніше, ніж Новий рік. У містах наряджають ялинки, організовують різдвяні ярмарки та влаштовують розваги.

Останній місяць перед Різдвом називають адвентом. У цей час віруючі проходять духовне очищення через покаяння, а також, за можливості, беруть участь у передріздвяних богослужіннях і намагаються проявляти милосердя.

За чотири тижні адвенту необхідно підготуватися до сповіді, щоб з чистим серцем взяти участь у різдвяних богослужіннях і прийняти причастя.

Раніше адвент вважався періодом поста, але зараз обов'язковий піст не дотримуються.

У переддень Різдва, 24 грудня, родина збирається на вечерю, яка має складатися з 12 пісних страв - за кількістю апостолів Христа. За столом прийнято ділитися облатками (освяченим пісним хлібом) і вітати одне одного зі святом, бажаючи всього найкращого.

У саме Різдво в костелах проходять три святкові літургії: нічна меса, ранкова (на зорі) і денна.

На свято прийнято щедро накривати стіл: готують смаженого гусака, качку або індичку, печуть імбирне печиво, пряники, кекси та іншу випічку.

Є прикмета, що Різдво не можна зустрічати в старому одязі, тому одяг має бути новим і красивим.

На Різдво діти, а іноді й дорослі, переодягаються в карнавальні костюми і ходять по вулицях і в будинки, співаючи різдвяні пісні. За це їх пригощають солодощами.

 

КАТОЛИЦЬКЕ РІЗДВО: ТРАДИЦІЇ СВЯТКУВАННЯ

[Електронний ресурс] : [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 24.12.2018. – Мультимедійні дані (2 хв. 23 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=j0gZwT8jNjw, вільний (дата перегляду: 15.12.2021). – Назва з екрана. 

Атрибути свята

Традиційною прикрасою католицького Різдва є вінок з ялинових гілок, у який вплітають свічки. Такими вінками прикрашають і церкви, і будинки віруючих, а в деяких країнах їх прийнято вішати на вхідні двері.

Для дітей у передріздвяний період готують адвент-календар, розрахований на 24 дні до свята. Є безліч варіантів таких календарів: з передбаченнями, з подарунками і цукерками.

На Різдво прийнято дарувати подарунки на згадку про волхвів, які принесли дари немовляті Христу. У домах поруч із різдвяним деревом або біля каміна вішають спеціальні панчохи, куди, за традицією, має покласти подарунки Санта-Клаус.

Чому католицьке Різдво святкують раніше від православного

Технічно і католики, і православні християни відзначають Різдво в один день – 25 грудня. Різниця у тому, що свята вірян західного обряду прив’язані до григоріанського календаря, тоді як для православних та греко-католиків канонічним вважається інший календар – юліанський.

Цей спосіб літочислення запровадив Юлій Цезар. Календар, розроблений астрономами, схожий на нинішній: латинські «Januarius», «Februarius», «Martius» та решта місяців співзвучні з англійськими, російськими та іншими відповідниками. Однак, юліанський рік тривав понад 11 хвилин довше, ніж істинний астрономічний. Тобто, Земля зробила повний оберт навколо сонця, почався новий рік, а за календарем досі триває старий. Через це дати почали поступово зміщуватися, і за півтори тисячі років календар відстав аж на 10 днів.

Помилку взявся виправляти Папа Римський Григорій XIII. Він зібрав комісію, яка розробила проєкт нового календаря. Спершу рахунок днів пересунули на 10 діб вперед.

Так, у 1582 році після 4-го жовтня одразу було 15-те. Це дозволило зрівняти календарний рік із сонячним. Після цього математики попрацювали над системою високосних років. Раніше до кожного року, кратного 4, додавали ще один день. Новий розподіл високосних років став виглядати так:

рік, номер якого є кратним 400 – високосний;

решта років, номер яких є кратним 100 – невисокосні;

інші роки, номер яких є кратним 4 – високосні.

Тобто, 1600 та 2000 роки були високосними, а 1700, 1800 та 1900 – ні. Відповідно, 2100 рік теж налічуватиме стандартні 365 днів.

Такий календар став називатися григоріанським.

Нововведення прийняли не всі країни. Наприклад, Російська імперія, до складу якої входили й українські землі, відмовилася переходити на новий стиль. Там держава і церква були нероздільними, а православ’я не хотіло переймати католицькі традиції.

Але під час революції у 1918 році більшовики – а з ними й Українська Народна Республіка – перейшли на нову систему літочислення, й після 31 січня одразу настало 14 лютого. Церква ж продовжила жити за юліанським календарем, через що святкування Різдва змістилося з грудня на січень.

Отже, коли за григоріанським календарем 25 грудня, то за старим стилем – лише 12 грудня, бо юліанський рік відстає від істинного вже на 13 днів. Відповідно, коли православні християни святкуватимуть Різдво, за юліанським календарем так само буде 25 грудня.

У XXII столітті різниця між двома календарями становитиме вже 14 днів, тож православне Різдво Христове припадатиме на 8 січня.

До речі, саме цією розбіжністю в датах пояснюється традиція святкувати Старий Новий рік 14 січня. Це те саме свято, яке ми зазвичай відзначаємо в ніч проти 1 січня, але на 13 днів пізніше. 

Як святкують Різдво в різних країнах

У Швеції: тихе свято в колі сім’ї. Запрошувати друзів, навіть найближчих, не прийнято. До святкового столу шведи найчастіше готують індичку, її продають у всіх супермаркетах, хоча набагато більш традиційною вважається свинина. Ще одна шведська традиція – напередодні Різдва пити приготований за особливим рецептом газований напій Юлмуст.

У Німеччині: у багатьох будинках, в церквах і на вуличних площах встановлюються фігури, що зображують Святу родину в різдвяну ніч. Заздалегідь готується різдвяна випічка: пряники і штоллени. До традиційних страв німецького різдвяного столу відноситься також фарширований гусак, свинина з квашеною капустою, запечений короп.

10 рождественских традиций в Германии - Meet The Germans на русском

[Електронний ресурс] : [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 19.12.2019. – Мультимедійні дані (3 хв. 38 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=jXCv-_0g-uw, вільний (дата перегляду: 12.12.2021). – Назва з екрана.

В Англії: люди дотримуються звичая обмінюватися подарунками в день Різдва. З Вікторіанською Англією пов’язаний звичай складати подарунки в Різдвяну шкарпетку.

У Франції: традиційна різдвяна страва – різдвяне поліно або, як його називають у Франції, бюш де Ноель. Це десерт на основі бісквітного рулету з шоколадною начинкою.

В Італії: 24 грудня католики відзначають переддень Різдва. Більшість італійців не ходять на месу в церкву постійно, але опівночі 25 грудня збирається дуже багато людей.

Як зустрінеш Різдво, – так і проведеш весь рік, – вважали усі віруючі католики. Сенс цієї прикмети – оточити себе в свято близькими і коханими людьми, уникати сварок і насолоджуватися святом.


Література у відділі культури та мистецтв

Андреєв Л. Ангелик / Л. Андреєв // Різдвяні історії : [для мол. та серед. шк. віку] / упорядкув. І. М. Андрусяка. – Київ, 2007. – С.232–248. – (Моя улюблена книжка).

Войтович В. М. Коляда : дит. щедрівки, колядки та засівалки / В. М. Войтович. – Київ : Стебеляк, 2017. – 240 с. : іл.

Герус Л. Шопка в українській християнській традиції: генеза, історія, символіка / Л. Герус // Народознавчі зошити. – 2017. – № 3. – С. 579–595.

Діккенс Ч. Різдвяна ялинка : есе / Ч. Діккенс // Всесвіт. – 1999. – № 1. – С.117–126.

Кобальчинська Р. Золоті ключі. Народний календар. Зима / Р. Кобальчинська // Пам'ятки України. – 2018. – № 1/2. – С. 72–75.

Курінний П. Свят-вечір на Україні / П. Курінний // Віра. – 2002. – № 1. – С. 3–4.

Пилипчак М. Щедрій вечір, добрий вечір... : святк. обряди і звичаї укр. народу / М. Пилипчак. – Харків : Кн. «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 48 с. : іл.

Савенко О. Апокрифічні конотації різдвяного сюжету / О. Савенко // Слово і час. – 2017. – № 12. – С. 43–49.

Українські різдвяні звичаї // Віра. – 2003. – № 1. – С. 2–3.

Янковська Ж. Символіка хліба в українському Різдві / Ж. Янковська // Віра. – 2009. – № 4. – С. 11, 19. 

Немає коментарів:

Дописати коментар