Старовинні маєтки, садиби в усі часи були важливим чинником духовного життя суспільства. Садибне будівництво – це насамперед синтез архітектури,пластичних мистецтв і природи, об’єднаних у композиційно цілісний твір.
Центром маєтку або садиби був панським будинком разом з
господарськими спорудами. Середовищем, в якому вони існували, була
природа-упорядкований парк,плодовий сад, оранжереї, виноградники, городи, ставки,
басейни, а також декоративні водні пристрої водограї, водоспади, каскади. Використання
для організації простору рослин, що постійно змінювали свій вигляд, вносило в
життя маєтку чи садиби естетичну чи емоційну своєрідність і неповторність.
У садах та парках господарі маєтків проводили багато
часу, тому вони намагалися якнайкраще обладнати і прикрасити їх. Особливості
архітектури, зелених насаджень тією чи іншою мірою відбивають спосіб життя, смаки
та культурний рівень господарів маєтків і садиб. Старовинні маєтки та садиби –
це був особливий, ні з чим незрівнянний світ – середовище для спілкування художників,
письменників, філософів, музикантів, світ високої архітектури та
садово-паркового мистецтва.
Як форма синтезу природи і різноманітних видів мистецтв, садово-паркове
мистецтво пов’язується з історичними стилями і розвивається у взаємодії з
філософією, літературою, естетикою побуту, живописом, архітектурою, музикою і
водночас відбиває різне ставлення людини до природи, властиве кожній історичній
добі. З цього погляду стильовий образ парку можна сприймати лише як частку
культури певного суспільства на певному етапі.
Немає коментарів:
Дописати коментар