Семен Степанович
Гулак-Артемовський народився 16 лютого 1813 року в містечку Городище на
Київщині (тепер Черкаська область) в сім'ї священника. Закінчив Київське
повітове духовне училище (1824-1830), Київську духовну семінарію (1835-1838).
Співав у хорі київського вікарія у Софійському соборі та Михайлівському
Золотоверхому монастирі.
«Звідкіля це ти узявся?
Де ти досі пропадав?..». Який українець не усміхнеться, почувши перші акорди
знаменитого дуету Карася й Одарки із опери Семена Гулака-Артемовського
«Запорожець за Дунаєм». 16 лютого
виповнюється 208 років від дня народження С.С.Гулака-Артемовського,
українського співака, композитора, актора, драматурга. Якби композитор створив
лише цю оперу, то й цього було б достатньо, аби обезсмертити своє ім’я в
українській культурі.
Походив
С.Гулак-Артемовський із старовинного козацького роду, який осів у містечку
Городище на Черкащині. Там досі є куток, який зберіг тодішню назву Гулаківка.
Саме там стояла хата священика Степана Петровича Гулака–Артемовського та його
дружини Варвари Арсентіївни. Вони побралися, коли юнакові виповнилося 25 років,
а його нареченій всього 15. У цій родині народилося дев’ятеро дітей, серед них
і майбутній композитор.
В 30-х роках минулого
століття радянська влада знищила хату і розібрала Покровську церкву, де служили
його прадід, дід, батько і дядько. Нині на цьому місці каплиця. Про сім’ю
Гулаків-Артемовських нагадує лише криничка.З цього роду вийшов і «батько
української байки» Петро Петрович Гулак–Артемовський, рідний дядько Семена і
ректор Харківського університету, а також Микола Гулак, один із засновників
Кирило–Мефодіївського братства, в яке входив і Тарас Шевченко. За переказами,
один із Гулаків був відомим у Франції танцюристом.
Долю Семена
Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос, на який звернув увагу М.Глінка, шукаючи виконавця для партії Руслана у своїй
опері.
Навчався український
співак у майстрів Франції та Італії, з величезним успіхом дебютував на сцені
Флорентійського театру, слід зауважити, що він був першим басом, рівного його
голосу не було і в Італії. А ще молодий
Семен заворожував публіку Флорентійської оперної сцени тим, що не тільки
співав, а й входив у роль, що було ще не прийнятим у ті часи. Тому публіка була
в захопленні від виступів сеньйора Артемовського, а російський цар Микола
Павлович, який перебував тоді у Флоренції, подарував Семену діамантовий
перстень.
Але італійський період
зробив і чорний відбиток у житті співака. За умовами контракту, Семен змушений
був виступати, коли мав хворе горло. Можливо, саме це в подальшому і стало
причиною ранньої втрати голосу (на 47-му році життя перші ознаки).
Понад чверть віку
чарівний голос співака звучав на оперних сценах Італії, імператорських опер в
Петербурзі і Москві, виконавши понад 50 партій, переважно в операх італійських
композиторів.
Гулак-Артемовський був
цікавою і різнобічно обдарованою особистістю. «Він людина енциклопедичних
знань, ренесансного характеру, тому що він був і фітотерапевтом,
психотерапевтом, прекрасним інженером, конструктором, соціологом, істориком»,
зазначив режисер Сергій Проскурня, відкривши несподіваний ракурс життя Семена
Гулака-Артемовського, вивчаючи біографію Тараса Шевченка.
У нього не тільки був
рідкісної краси і сили голос (бас-баритон) і композиторський талант, але й
пристрасть до малювання. Як художник, Гулак-Артемовський створював мініатюрні
портрети на слоновій кості. На жаль, жоден художній доробок митця не зберігся.
Відомо, що протягом
досить тривалого періоду життя, композитор захоплювався нетрадиційними методами
медицини, мав офіційний дозвіл на лікування людей. За день Гулак-Артемовський
міг приймати близько 30-40 пацієнтів, і робив це безкоштовно. «Це не мистецтво,
а дар Божий, і я не маю права брати за нього винагороду».
Свого часу
Гулаком-Артемовським укладено «Статистично-географічні таблиці міст Російської
імперії» (1854), які залишаються й дотепер важливим документом в галузі
географії, історії, статистики, економіки. А його інженерно-конструкторські
розробки Петербурзького водогону й досі забезпечують жителів міста водою.
Про високі моральні
якості С.Гулака-Артемовського, його громадянську мужність свідчить той факт, що
композитор, ризикуючи своїм становищем співака імператорського театру, знаходив
можливість підтримувати у засланні
Тараса Шевченка і матеріально, і морально, не боячись переслідувань з боку
царської влади. Йому ж присвятив свою пісню «Стоїть явір над водою» і
вірогідно, що задум написати українську оперу виник під впливом поета. В листах
із заслання Т.Шевченко називає С.Гулака-Артемовського «найблагороднішим із
людей», «щирим, єдиним другом».
В історію музичного
мистецтва Гулак-Артемовський увійшов як автор видатної української опери
«Запорожець за Дунаєм». Всупереч тотальному винищенню української культури, Гулак-Артемовський,
який жив на той час у Москві, створив оперу з текстом українською «народною»
мовою. Протягом 20 років були заборонені постановки твору. Згідно з однією із
версій, композитора звинуватили у банальному плагіаті, порівнявши твір з оперою
«Викрадення із сералю» В.Моцарта.
Саме в рамках «Запорожця
за Дунаєм» вперше українські народні пісні прозвучали зі знаменитих світових
оперних сцен. Арії та дуети з цієї комічної опери досі популярні у виконавців,
і в ХХІ столітті вона входить до репертуару багатьох театрів. За більш ніж
150-літню сценічну історію «Запорожця за Дунаем» виконавцями головних партій,
крім самого автора, були М. Кропивницький, М. Заньковецька, М.
Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський, З. Гайдай, І. Козловський. Мелодичне
багатство, національна характерність образів, гумор забезпечили опері тривале
сценічне життя.
Семен Гулак-Артемовський
не раз приїздив до України, надихаючись українською мовою, яку ніколи не
забував, та культурою, що наснажувала його самобутню творчість. Завдяки
старанням композитора вдалося зберегти і донести до вдячних сучасників багато
творів української народної творчості. Захоплювався майстер музичного жанру
збором і подальшою систематизацією пісенного фольклору. Заслугою композитора,
зокрема, є те, що вдалося вберегти від забуття пісню “Ой на горі та й женці
жнуть”
15 лютого 2013
Національний банк України випустив срібну ювілейну монету присвячену 200-річчю
від дня народження Семена Гулака-Артемовського.
Помер 17 квітня 1873
року в Москві, похований на Ваганьковському кладовищі.
Немає коментарів:
Дописати коментар