Огюст Роден. Поцілунок на віки (до 180-річчя від дня народження)

Французький скульптор Франсуа́ Огю́ст Рене́ Роде́н народився 12 листопада 1840 року в Парижі. Один із засновників імпресіонізму в скульптурі.

Роден був сином дрібного чиновника. Навчався в Парижі у Школі малювання і математики (у 1854-1857 роках) та у А. Л. Барі в Музеї природної історії (1864р).

Огюст Роден, фото 1862 р.

У 1864-1871 працював в майстерні А. Карр'є-Беллеза. Виконував моделі дрібної декоративної пластики (у тому числі для порцеляни Севрскої національної мануфактури). У 1871-77 рр. оздобив монументально-декоративною скульптурою декілька будівель Брюсселя. У 1875 відвідав Італію, де захопився мистецтвом скульпторів Мікеланджело, Донателло і Лоренцо Гіберті. З 1877 року вивчав пам'ятники французької готики.

Його творчість пов'язала XIX століття з XX-м, синтезувала реалізм з новаторством. Досконалість притаманна вже раннім роботам Родена («Людина зі зламаним носом», 1864). Статуї «Бронзова епоха» (1877), що втілює пробудження людства, його сум'яття перед майбутнім, і пронизані пафосом пророцтва статуї «Пророк Іоанн-Хреститель» (1879) у повній мірі притаманні характерні для Родена філософська глибина задуму, гостра життєвість й енергійне моделювання об'єму.

Скульптура Огюста Родена «Громадяни Кале»

Свою найвідомішу скульптуру «Громадяни Кале» Роден створив у 1884-1888 рр. Громадяни Кале – герої одного з епізодів Столітньої війни. Скульптура ілюструє легендарні події, коли англійський король Едуард ІІІ узяв в облогу основну французьку фортецю Кале, яка тривала майже рік. Спроби французів прорвати облогу щоразу провалювалися. Врешті решт, коли голод примусив французів сісти за стіл переговорів, англійський король почав вимагати видати йому 6 найбільш знатних громадян, маючи намір стратити їх як повчання всім іншим. Першим зголосився віддати своє життя один з найбільших багатіїв міста. За ним пішли й інші. За вимогою короля, вони повинні були винести ключі від міста Кале без одягу та взуття з мотузками на головах – на знак рабства і ганьби. Але королева Філліпа пожаліла цих людей та випросила прощення для них. На задньому плані скульптури Андр'єд Андр та Жан ді Фієн. Їм страшно, вони закривають обличчя руками. Поряд ще двоє – брати де Віссан. У центрі стоїть Есташ де Сен-П'єр. Він вже старець і йому не страшно помирати. Покірність долі заставила його опустити голову. І лише Жан Ер дивиться вперед. Він тримає ключі від рідного міста. Зморшки на лобі, стиснуті губи. Він захистив своє місто. Він переміг. Створена Роденом скульптура була настільки реалістичною, що її відмовились встановлювати на площі. Тільки через сім років пам'ятку все-таки вилили з бронзи. Усі фігури – людського зросту. Роден спеціально не робив постаменту, він хотів, щоб герої Кале не підносилися над людьми, а завжди залишалися серед них. У ХХ ст. робота Родена виставлялася в багатьох містах світу, зокрема в Парижі та Лондоні.

З 1880 року і до кінця життя Роден працював над великою горельєфною композицією «Ворота пекла», навіяною «Божественною комедією» Данте, мотивами античної міфології, біблійних легенд, поезії Ф. Війона.

Скульптор хотів, щоб композиція символічно втілювала світ людських пристрастей. Окремі теми цієї композиції Роден розробляв у вигляді самостійних творів.

Апофеозом жіночої краси є незвично сексуальна скульптура «Вічна весна».

Цю скульптуру учень Родена Антуан Бурдель назвав шедевром шедеврів. У цій композиції він зобразив свою кохану – Камілу Клодель. Оригінал знаходиться в Ермітажі, у Санкт-Петербурзі.

«Мислитель», 1888

Скульптура «Мислитель» наповнена внутрішньою силою і духовною величчю.

Оригінал скульптури «Мислитель» зберігається в музеї Родена в Парижі. Бронзова копія стоїть на могилі автора. Існує близько 20 бронзових та гіпсових копій статуї, розкиданих по всьому світу. За задумом Родена скульптура зображує Данте, автора «Божественної комедії». Моделлю для скульптури був француз Жан Бо, боксер з гімнастичним торсом і привабливими м'язами, що виступав у дешевих виставах боїв у «кварталі червоних ліхтарів». Мистецтво Родена винесло його образ у інший, інтелектуальний і художній вимір, чого не змогла зробити обмежена буржуазна реальність.

З середини 1880-х рр. у творчості Родена зростає тяжіння до ускладнення символічних образів, до виявлення полярних, вкрай сильних людських емоцій – від ясної гармонії та ліризму до повного відчаю і похмурої зосередженості. Поступово змінюється і манера Родена: його твори набувають ескізного, ніби незакінченого характеру, контрастнішою стає гра світла й тіні, а моделювання форм – підкреслено мальовничим. Це дозволяло Родену передати враження повільного, часом болісного народження форм зі стихійної, аморфної матерії силою «духовного пориву».

На відміну від імпресіоністів-живописців Роден завжди схилявся до позачасових, загальнолюдських сюжетів. Разом із тим він завжди зберігав відому визначеність форм і надавав особливого значення їх фактурності як важливому засобу загострення образу.

Все ж таки втрата відчуття монументальності вирізняє такі роботи Родена, як пам'ятники В. Гюго (мармур, 1886-1900) та О. де Бальзака (бронза, 1893-1897). Так, наприклад, пам'ятник Оноре де Бальзаку був зі скандалом відкинутий через несхожість. І лише в 1939 році його було встановлено в Парижі. Це остання монументальна робота Родена.

У той же час Роден продовжував створювати портретні погруддя, що вирізняються гостротою і цілісністю передачі характеру людини, його внутрішнього світу (бюсти: Жюля Далу, 1883р, Анрі Рошфора, 1897р).

Особливу художню цінність становлять динамічні й легкі за виконанням малюнки й офорти.

Варіанти всіх названих скульптурних творів митця (у гіпсі, бронзі, мармурі) знаходяться в Музеї Родена в Парижі, а також у багатьох музеях світу.

Музей Родена в Парижі

Коли Родену було 45 років і він був знаним майстром в Парижі, мав свою майстерню, учнів, в його житті з’явилося щось нове. В майстерню Родена прийшла Каміла Клодель - 19-річна дівчина. Красива, талановита, із заможної родини. Вона прийшла, щоб працювати помічницею – прибирати залишки глини, підмітати, подавати інструменти і вчитися мистецтву скульптури.

Каміла Клодель, (1864–1943)

Він захоплювався її юністю і красою, вона – його талантом і майстерністю. Між помічницею і майстром спалахнула пристрасть. Роден ліпив красу Каміли, ніжність і нестримні почуття. В цей час з'явилися найкрасивіші, найромантичніші твори майстра – «Данаїда», «Аврора», «Вічний кумир», «Вічна весна», «Поцілунок»…

Данаїда

Аврора

Каміла була натурницею, музою і коханкою Родена, а він – її єдиним трагічним коханням. Стосунки тривали більше десяти років і закінчилися розривом. Каміла так і не змогла пережити цю трагедію, глибока депресія перейшла в психічне захворювання і останні 30 років свого життя вона провела психіатричній лікарні. Огюст Роден втратив музу і в його скульптурах вже не було тих емоцій і життєвої енергії, що раніше…

Скульптура «Поцілунок» – одна із найеротичніших робіт майстра. Коли дивишся на неї, неможливо відірвати погляду від пари в пориві пристрасті і водночас відчувається незручність від того, що став свідком інтимної сцени. Сучасники Огюста Родена вважали «Поцілунок» занадто еротичною скульптурою, її публічна демонстрація викликала багато суперечок. У 1893 році на всесвітній виставці в Чикаго скульптура «Поцілунок» не була виставлена на загальний огляд, а стояла окремо, в маленькій кімнатці. Її можна було подивитися, але індивідуально, за власним проханням. В 1914 році в місті Льюіс скульптура була виставлена для огляду в місцевому муніципалітеті. Це теж викликало багато суперечок, і врешті-решт скульптуру накрили тканиною і заховали від публічності.

Водночас ще за життя Огюста Родена ця скульптура мала величезну популярність. Сам Роден зробив на замовлення три її мармурові копії і кілька менших копій з гіпсу. А в ливарні Барбедінні було відлито понад 300 зменшених копій «Поцілунку» з бронзи.

Спочатку скульптура мала бути частиною великої бронзової композиції «Брама пекла», яку Роден робив багато років на замовлення музею мистецтв у Парижі. Пізніше «Поцілунок» був вилучений з композиції і оформлений як окрема, самостійна скульптура. А для «Брами пекла» Роден створив іншу пару закоханих.

Перша назва скульптури – «Франческа да Ріміні». Як і більшість образів з «Брами пекла», вона мала зображати героїв «Божественної комедії» Данте. В цьому випадку – закоханих Франческу да Ріміні і Паоло Малатеста. За сюжетом Данте, Франческа закохалася в Паоло, рідного брата свого чоловіка. Чоловік викрив їх почуття і обидвох убив. Критики, які вперше побачили скульптуру Родена, дали їй більш загальну назву – «Поцілунок».

В «Поцілунку», як і інших любовних скульптурах Родена, жінка зображається не у владі чоловічої пристрасті, а як рівноправний партнер стосунків. В часи Родена таке зображення було новинкою.

Огюст Роден прагнув зобразити в своїх скульптурах не застиглу позу, а динаміку, рух, емоції. Своїх натурників він просив рухатися під час роботи, щоб вловити гру світла і тіні на їх тілах, знайти найвдалішу позу. А ще Роден володів рідкісним умінням - ліпити рух з пам’яті, саме тому його скульптури такі живі і емоційні.

Оригінал «Поцілунку» можна побачити в музеї Родена в Парижі.

У наші дні роботи Родена можна побачити в музеях Парижу, Філадельфії, Нью-Йорка, Санкт-Петербурга та Москви.

Огюст Роден помер від запалення легень 17 листопада 1917 року, поблизу Парижа. На його могилі встановлена копія скульптури мислителя.