Всесвітній день стилю модерн

10 червня - Всесвітній день стилю модерн (вперше був організований в 2013 році Угорським музеєм декоративного мистецтва IMM, Будапешт, у співпраці з журналом Szecessziós) XIX «довге століття» було небаченим доти проміжком часу за інтенсивністю розвитку науки і кількістю наукових відкриттів. Виникнення телеграфу, радіо, збільшення сітки залізничних шляхів сприяло комунікації між людьми, надавало можливість обмінюватись досвідом. Темпи науково-технічного прогресу вели до поширення освіти і зростання достатку, що, в свою чергу, викликало запит у підвищенні рівня потреб у комфорті і просторі, а вдосконалення інструментів і матеріалів надавали можливість реалізації фантазій. Тож наприкінці XIX століття стався серйозний поворот від традиційних дизайнерських віянь до новаторства і еклектизму. Так з'явився модерн (від фр. moderne – новітній, сучасний), стиль однаково популярний в мистецтві, дизайні інтер'єрів, моді і навіть кінематографі. Цікаво, що в кожній країні є своя назва цього стилю.  У Бельгії він називався «стиль Орта» (по імені архітектора Віктора Орта), у Франції – «нове мистецтво» (фр. L'Art Nouveau) , нарівні з Ар Нуво вживалися назви «стиль Гімара» (по імені архітектора Гектора Гімара) і «стиль Муша» (по імені плакатиста Альфонса Мухи), у Німеччині – «молодий стиль» в Італії – «квітковий стиль» (італ. stile floreale) або «Ліберті» («стиль Ліберті»), у Великій Британії – «сучасний стиль» (англ. modern style), у США – «стиль Тіфані» (англ. Tiffany style). Проте, незалежно від назви, стиль був однаково пронизаний чуттєвістю і романтизмом.

Майстри модерну рішуче виступили за рівноправність усіх видів мистецтва, були проти їхнього поділу на вищі і нижчі, образотворчі та прикладні. Художники модерну заявили про неможливість говорити про мистецтво у множині. Модерн свідомо орієнтувався не тільки на рівноправність всіх видів мистецтва, але і на універсальну обдарованість митця, який може працювати в різних областях художньої творчості. Всі провідні представники модерну – універсальні творці: вони архітектори та живописці, графіки, і майстри -виконавці. З цієї причини одним з головних завдань модерну став синтез мистецтва і прагнення до створення єдиного стилю в архітектурі, інтер’єрі, графіці, живописі, кераміці та роботах по склу. Ця діяльність формувала новий тип художника – універсальну артистичну особистість, мрійника і практика одночасно, здатного створювати велике творіння.

Витоки ж нового стилю слід шукати в глибокій давнині. З XIX ст. пов’язаний цілий ряд сенсаційних відкриттів археології, особливо в галузі сходознавства, що призвело до повального захоплення всього європейського світу східною філософією і мистецтвом. Модерн, як у дзеркалі, відбив цю ситуацію. Європа вже пережила моду на єгипетську культуру в епоху Наполеона, однак вона знову привернула увагу європейців, так як саме Єгипет, якому був властивий культ смерті та загробного життя, можна вважати колискою ірраціоналізму. Глибокий містицизм єгипетського мистецтва приваблював майстрів модерну.

Крім того, витоком стилю модерн була естетика і філософія Середньовіччя з його культом героїв-лицарів, витончених дам і містиків-пустельників. Особливий інтерес виявляли майстри модерну до японської та арабської культур. Японська асиметрія і арабська декоративність лягли в основу нового стилю. У європейського бароко модерн запозичив плинність ліній, прагнення до прикрашання і культ жіночої краси. Психологічна витонченість властива мистецтву романтизму, теж вплинула на естетичну концепцію модерну. У імпресіонізму художники модерну навчалися техніці письма, переймаючи досвід у пошуку нових колірних рішень.

Нерідко через назву стиль Модерн плутають з сучасним стилем, спочатку змішуючи фундаментальні поняття. Хоч і дослівно «модерн» перекладається як «сучасний», до сучасних напрямків в дизайні і архітектури він не має відношення. Основною відмінною рисою стилю модерн є відсутність прямих ліній, строгих форм і чіткої симетрії. Переважно плавні вигнуті силуети, частково або повністю відсутні центрально-осьові композиції. Використання в модерні великої кількості скла і порцеляни (вітражі, мозаїки) створюють атмосферу чарівної витонченості та шику. Легкість флористичних мотивів і силуетів підкреслюють грубі масивні матеріали – метал, дерево. Пропорційна участь полярних матеріалів в інтер’єрі може бути різною, можуть переважати як метал, так і скло, дерево, камінь. Присутність обтічних форм, рослинних візерунків і плавних ліній в інтер’єрі обмежується суто об’ємно-планувальним рішенням приміщення і його технічними характеристиками.

 

Стиль модерн в інтер’єрі зародився на стику століть, тому в ньому поєднані класичні прийоми створення художньої атмосфери з сучасно-технічним підходом функціональної наповненості. Велика кількість плавних форм створює в інтер’єрі особливу міфічну атмосферу. Ідеал модерну – збереження цілісності композиції хвилястих і дугоподібних елементів за рахунок нестандартного підходу в проектуванні інтер’єру в цілому.

В архітектурі модерну виявилося органічне злиття конструктивних і декоративних елементів, так як конструкція піддавалася естетичному переосмисленню. Найбільш досконале, класичне вираження модерн отримав у творах бельгійських архітекторів Віктора Орта і Анрі Ван де Вельде.

Для живопису модерну характерні площинність, орнаментальність, включення натуралістичних деталей. Розглядаючи роботи відомих художників модерну можна помітити відсутність звичного ефекту глибини. Зображення виглядають пласкими, ніби це настінні аплікації. Популярності  такому «пласкому» зображенню картин посприяв технічний прогрес - розвиток друкарства і фотосправи.

Скульптура ж модерну відрізняється плинністю форм і химерністю силуету.

Країною, яка підготувала шлях модерну, стала Великобританія. Своєрідним маніфестом нової естетики можна назвати будинок Вільяма Морріса, знаменитий Ред-хауз, збудований архітектором Філіпом Уеббом. Уебб розвинув принцип вільного планування інтер’єру та асиметричної композиції фасадів будівлі.

Загалом, період модерну відносно короткий та має досить чіткі хронологічні межі: від кінця 1880-х і до 1914 року, початку першої світової війни, що обірвала природний розвиток мистецтва в більшості країн Європи.

Однак, період українського модерну тривав в Україні набагато довше, ніж модерн у Європі – не 20, а майже 40 років, від 1904 до 1941 року. Найбільш видатні архітектори, які творили у стилі українського архітектурного модерну: Василь Кричевський, Віктор Троценко, Костянтин Жуков, Дмитро Дяченко, Сергій Тимошенко, Євген Сердюк, Іван Левинський, Олександр Лушпинський, Опанас Сластіон.  Український модерн в інтер’єрі представляє собою теплий домашній інтер'єр, який натхненний інтелігенцією XIX століття і природними мотивами,  та як і стиль Модерн загалом  має особливу декоративність, ошатність і аристократичність.