Всесвітній день біженців

Хотілося б ніколи не відзначати Всесвітній день біженця. Адже кожна людина має жити у своєму домі, у своїй країні, у своєму місті.

На жаль, зараз у світі розв’язано чимало конфліктів, зокрема із застосуванням зброї, а у нас в Україні - війна з рф. Мільйони українців шукають притулку деінде.

Станом на червень 2024 року понад 6 мільйонів українців залишаються біженцями за межами України, і майже 4 мільйони всередині країни. Це переважно жінки, діти та люди поважного віку. Вони полишили усе  і поїхали з дому, аби зберегти життя своїм рідним.

І хоча за кордоном отримують тимчасовий притулок, виплати, можливість навчатися, отримати медичні послуги, проте це не рідний дім. Там, на чужині, вони змушені долати нові виклики. Мають впоратися зі своїми психологічними травмами, соціалізуватися у новому середовищі. Бо ж лячно починати все з нуля в незнайомому місці, не знаючи, що чекає попереду.

Всесвітній день біженців започатковано Генеральною Асамблеєю ООН згідно з резолюцією A/RES/55/76 від 4 грудня 2000 року. Вперше його відзначили у 2001-му.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 2024-й більше як 120 мільйонів людей вимушено залишили свої домівки через порушення прав, переслідування та конфлікти.

Цей день - нагадування про цінність людського життя, про право кожного на безпеку та гідність, незалежно від національності, раси чи місця народження.

Це також день надії, для тих українців, хто зараз не вдома, на перемогу України і можливість повернутися у свій рідний дім.

Автор тексту: Анна Романчук.