Українське мистецтво, вкрадене тишею гармат…

 

15 квітня - Всесвітній день мистецтва. День, коли людство згадує, як пензель здатен сказати більше, ніж тисячі слів. День, коли картина торкається серця так, як не може жодна куля.

 Але для України це ще й день болю. Бо значну частину нашого мистецтва було… вкрадено.

Росія століттями крала у нас не тільки території — вона крала імена, мову, національність, культурну спадщину- душу народу.

 Вона знищувала наші храми — і викрадала наші образи. Забороняла нашу мову — і привласнювала наших геніїв.

 Хіба Айвазовський не малював Чорне море, як той, хто чув його змалку? Він — з Феодосії. Українець.

 Ілля Рєпін народився на Харківщині, зростав у співі українських пісень, а образи його творів — це голос нашого народу.

 Казимир Малевич — киянин, який говорив: «Я — українець!» Його супрематизм народився в українському серці, не російському.

Архип Куїнджі — з Маріуполя. Його світло на полотнах — світло Азову, нашого, українського.

 Олександр Мурашко, якого вбили в 1919 — за те, що був українським художником. За те, що вірив у мистецтво вільної України.

 Давид Бурлюк, Олександра Екстер — модерністи зі Сходу і Центру України, яких світ знає як авангардистів, але не завжди — як українців. Бо Росія стерла це зі сторінок.

 Кожного з них Росія «переписала» собі. Як переписала й Шевченка у "малороси", а Україну — у "братів менших".

Це не просто злодійство. Це — колоніальна політика.Це спроба стерти нас як націю.

Залишити лише тіні від тих, хто творив світло.

Але сьогодні ми говоримо інакше. Ми повертаємо своє. Ми називаємо речі своїми іменами.

Айвазовський — український художник.

Рєпін — народжений в Україні.

Малевич — син української землі.

Куїнджі, Мурашко, Бурлюк, Екстер — наші, бо з нашого болю, кольору і сонця.

Майже все російське мистецтво зіткане з українських імен. Бо українське мистецтво — сильне, вільне та відроджене.

І воно повертається додому.

І ми його зустрічаємо — зі сльозами, з гордістю, з вірою.

Бо ворог може вкрасти у нас полотно, але він не вкраде душу народу. Ніколи.