Феномен «Щедрика». Щедрівка крізь простір і час!
Цю мелодію знає кожен. Щедрувальники починають свої заспіви на Щедрий вечір саме з неї. Цю легендарну щедрівку співають акапельно на концертах. Вона лунає скрізь. У чому ж феномен «Щедрика»? Мабуть, відповідь на це питання з області незримого, як і всі шедеври визначних митців.
Автором «Щедрика», який створив неймовірне аранжування цієї щедрівки, є Микола Леонтович. Над обробкою «Щедрика» - мелодії, що так полюбилася усьому світові, він працював майже все життя. Яке, на жаль, було нетривалим, обірвалося у 44 роки пострілом агента ВНК(Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР). Тодішні владні структури переслідували Леонтовича за його творчість, нищили талановитих українців, не давали їм творити. Зло дратували мелодії любові, радості, щастя та добробуту, якими просякнуті українські музичні твори.
Чи знаєте, що Микола Леонтович переписував свій твір кілька разів і двічі хотів знищити? «Щедрик» має аж п'ять авторських редакцій. Мотив щедрівки повторюється 68 разів. Співається суголосно, на чотирьох нотах.
Мелодія «Щедрика» якимось дивним чином перебудовує настрій. Преображає. На рівні чуттів відгукується в серцях людей. Ось як відчув «Щедрик» Леонтовича Кирило Стеценко:
«Він — ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні вартості, неначе мережива із шовку. Його техніка настільки «ажурна», ніби тонка різьба із золота, прикрашена самоцвітним камінням. Леонтович бере невелику річ... і так вичеканить, що просто диву даєшся: маленьку простеньку мелодію він розгорне на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб».
Як тільки Микола Леонтович завершив роботу над «Щедриком», одразу надіслав своє творіння видатному диригенту Олександру Кошицю. На рукописі зазначено дату 18 серпня 1916 року. Саме Олександр Кошиць показав «Щедрика» Миколи Леонтовича українцям. Це відбулося у 1916 році на Різдво Христове в Києві під час різдвяних концертів хору Свято-Володимирського університету. Тож саме цей день став першою сходинкою «Щедрика» до світової слави. Далі були гастролі. Мелодія об'їхала всю Європу, а згодом - увесь світ.
Пізніше Олександр Кошиць листувався з музикознавцем Павлом Маценком і описував свої відчуття після заспіву «Щедрика» Миколи Леонтовича:
«Приїхав до Києва Леонтович і привіз із собою на розгляд щось нове, не пам'ятаю, що. Це була вже друга його візита до мене, і так само як у перший день знайомства, ми сіли пограти й мої розкладки... А потім я одержав від нього "Щедрика", в якому головну роль грає той самий засіб, і тоді ж (я) вивчив його зі Студентським хором для наступного концерту колядок у 1916 році. Це був початок популяризації Миколи Леонтовича в моїх концертах і взагалі перший його виступ у світ як компоніста. Виступ був дуже вдалий і успішний».
Та сам Микола Леонтович був дуже скромним. Навіть його учні не знали, що їхній учитель є автором більшості творів, які вони вчили.
Є кілька версій того, де Леонтович почув «Щедрика». Одні дослідники вважають, що першоджерелом улюбленої щедрівки є пісня a cappella, записана у місті Краснопіль Житомирського повіту на Волині. Інші припускають, що це сталося на Хмельниччині, у невеличкому селі Підлісці, що на Ізяславщині, бо ж саме звідти була родом його дружина Клавдія Жовткевич.
Закохалися в «Щедрика» й американці завдяки перекладу знаменитої щедрівки англійською, українським диригентом, діаспорянином Пітером Вільговським. Вона стала відомою світові як «Carol of the Bells» - «Колядка дзвоників». Де тільки не лунала ця чудесна українська мелодія! Нині «Щедрик» Миколи Леонтовича - світовий хіт не тільки XX, а й XXI століття.
І зараз словами цієї щедрівки люди бажають один одному добра, щастя та добробуту. Защедруймо і ми, аби цей рік для нас був щедрим!
Там овечки покотились,
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Автор тексту: Анна Романчук.
Немає коментарів:
Дописати коментар