Ґустав Клімт

14 липня виповнюється 158 років від дня народження найвідомішого представника модерну в живописі – Ґустава Клімта.

Він народився 14 липня 1862 року. Родина його жила в бідності, цікавих життєвих перспектив не передбачалося. Але юнак отримав стипендію і пройшов курс навчання у віденському художньо - ремісничому училищі (спеціалізація: живопис в контексті архітектури). Йому починають надходити замовлення на театральні декорації. Згодом він разом з архітекторами створює для віденських буржуа будинки й вілли, що представляють собою справжні витвори мистецтва.

У 1894 році Клімт отримує замовлення на три монументальні розписи стелі у столичному університеті. Символічні зображення трьох факультетів - юриспруденції, філософії та медицини - викликали в публіки неоднозначну реакцію. Як зазначає мистецтвознавець Альфред Вайдінґер фахівець із творчості Клімта, художник показав надто багато оголеного тіла консервативній публіці: "Він продемонстрував віденцям те, як вони виглядають. Він показав і їхню красу, і їхню потворність. І це - на гігантському склепінні консервативного університету!" За словами Вайдінґера, "це не було запланованою провокацією, просто Клімт завжди і в усьому був дуже щирим. Він просто хотів зображувати те, що його цікавило". І художник залишався відданим цьому принципу творчості - попри великі фінансові збитки.

У 1907 році Клімт намалював одну з найвідоміших своїх робіт - відтінений золотом  "Портрет Аделе Блох-Бауер", доньки віденського банкіра. Цю картину 2006 року за 135 мільйонів доларів придбав один американський бізнесмен.

Дехто вважає буяння золота в роботах Клімта несмаком, однак є й ті, кого саме це й приваблює. Як стверджує Альфред Вайдінґер, "Клімт не був академічним художником. Творчість Клімта не має нічого спільного з класичним живописом". І саме це дозволило художнику зайняти ту "декоративну" нішу, яку ніхто і ніколи більше не займе.

Окрема сторінка в історії мистецтв - Ґустав Клімт і жінки. І не лише тому, що він завжди увічнював жінок у квітах і формах. Скількох дітей мав Клімт, точно не знає ніхто. Відомо лише, що після смерті художника в 1918 році 14 людей захотіли відхопити шмат "золотого пирога" і заявили про свої права на спадок, зокрема, й творчий. "Він жив пристрастями, - стверджує Альфред Вайдінґер. - І в цьому він був справжнім, без удавання". Клімт легко розривав стосунки, йшов, закохувався і розчинявся у цьому почутті щоразу заново. Терпіти подібну полігамію не могла жодна жінка, про що свідчить його пристрасне любовне листування, що збереглося донині. Він був великим художником і шикарним чоловіком, вважає Вайдінґер.

Тож не дивно, що серед його робіт величезну роль грають жіночі портрети, часто досить еротичного характеру. Його зображення виконані у витонченому стилі і орнаменті, де на перший план виходить дрібний візерунок з різнокольорових плям. Пізні портрети мають більш спокійні, прозорі кольори, витіюваті лінії. Густав Клімт, витвори якого є символічними та алегоричними, порушує в них актуальні теми кохання, пристрасті, смерті, за допомогою міфології. Індивідуальна риса його творчості - використання яскравих кольорів і всієї гами золота, зображення оголених жінок, де грають роль не фігури, а жести та пози. Знаючи, що Клімт володів потужним еротичним началом й був величезним шанувальником жінок, легко уявити його чуттєві роботи, де жінки представлені в найвідвертіших позах.

Але поглянувши на картину Густава Клімта «Поцілунок», перше, що спадає на думку, - наскільки цнотлива дана робота. Інтимна сцена поцілунку написана так, що фігури чоловіка і жінки не тільки не оголені, але й старанно приховані. Ні фігури, ні навіть обличчя героїв не важливі для Клімта. Він зосередив свою увагу на жестах та позах. Жінка, що стоїть на колінах з відкинутою головою і закритими очима, - уособлює цілковиту покірність, м'якість та жертовність. Обличчя чоловіка приховано, але його рішучий нахил голови, наполегливі пальці, які торкаються обличчя дівчини, розкривають його наростаючу пристрасть. Навколо панує благодать, як в раю, передана золотим фоном і квітучою землею. Вони одні у Всесвіті і ця мить поцілунку триває вічність. Ця картина Клімта є настільки популярною, що її тисячі разів увічнювали не лише на репродукціях, але й на кавових чашках, футлярах для окулярів, краватках тощо.

За основу ж його відомого панно «Дерево життя» був узятий біблійний міф. Виконання роботи представлено в обрамленні химерного орнаменту. «Гілки» дерева представлені у вигляді витіюватих стежок, на яких то тут, то там розкидані камені. Постійно на життєвому шляху нам доводиться долати перешкоди. Чорний птах на одній з гілок - символ небезпеки і навіть смерті. «Дерево життя» символізує протистояння всього живого, природного в нашій душі з похмурим. Дане панно наштовхує на філософські роздуми. Його репродукції займають гідне місце в різних інтер'єрах - від простих квартир до палаців.