14 липня виповнюється 158 років від дня народження найвідомішого
представника модерну в живописі – Ґустава Клімта.
Він
народився 14 липня 1862 року. Родина його жила в бідності, цікавих життєвих
перспектив не передбачалося. Але юнак отримав стипендію і пройшов курс навчання
у віденському художньо - ремісничому училищі (спеціалізація: живопис в
контексті архітектури). Йому починають надходити замовлення на театральні
декорації. Згодом він разом з архітекторами створює для віденських буржуа
будинки й вілли, що представляють собою справжні витвори мистецтва.
У
1894 році Клімт отримує замовлення на три монументальні розписи стелі у
столичному університеті. Символічні зображення трьох факультетів -
юриспруденції, філософії та медицини - викликали в публіки неоднозначну
реакцію. Як зазначає мистецтвознавець Альфред Вайдінґер фахівець із творчості
Клімта, художник показав надто багато оголеного тіла консервативній публіці:
"Він продемонстрував віденцям те, як вони виглядають. Він показав і їхню
красу, і їхню потворність. І це - на гігантському склепінні консервативного
університету!" За словами Вайдінґера, "це не було запланованою
провокацією, просто Клімт завжди і в усьому був дуже щирим. Він просто хотів
зображувати те, що його цікавило". І художник залишався відданим цьому
принципу творчості - попри великі фінансові збитки.
У
1907 році Клімт намалював одну з найвідоміших своїх робіт - відтінений
золотом "Портрет Аделе
Блох-Бауер", доньки віденського банкіра. Цю картину 2006 року за 135
мільйонів доларів придбав один американський бізнесмен.
Дехто
вважає буяння золота в роботах Клімта несмаком, однак є й ті, кого саме це й
приваблює. Як стверджує Альфред Вайдінґер, "Клімт не був академічним
художником. Творчість Клімта не має нічого спільного з класичним
живописом". І саме це дозволило художнику зайняти ту
"декоративну" нішу, яку ніхто і ніколи більше не займе.
Окрема
сторінка в історії мистецтв - Ґустав Клімт і жінки. І не лише тому, що він
завжди увічнював жінок у квітах і формах. Скількох дітей мав Клімт, точно не
знає ніхто. Відомо лише, що після смерті художника в 1918 році 14 людей
захотіли відхопити шмат "золотого пирога" і заявили про свої права на
спадок, зокрема, й творчий. "Він жив пристрастями, - стверджує Альфред
Вайдінґер. - І в цьому він був справжнім, без удавання". Клімт легко
розривав стосунки, йшов, закохувався і розчинявся у цьому почутті щоразу
заново. Терпіти подібну полігамію не могла жодна жінка, про що свідчить його
пристрасне любовне листування, що збереглося донині. Він був великим художником
і шикарним чоловіком, вважає Вайдінґер.
Тож
не дивно, що серед його робіт величезну роль грають жіночі портрети, часто
досить еротичного характеру. Його зображення виконані у витонченому стилі і
орнаменті, де на перший план виходить дрібний візерунок з різнокольорових плям.
Пізні портрети мають більш спокійні, прозорі кольори, витіюваті лінії. Густав
Клімт, витвори якого є символічними та алегоричними, порушує в них актуальні
теми кохання, пристрасті, смерті, за допомогою міфології. Індивідуальна риса
його творчості - використання яскравих кольорів і всієї гами золота, зображення
оголених жінок, де грають роль не фігури, а жести та пози. Знаючи, що Клімт
володів потужним еротичним началом й був величезним шанувальником жінок, легко
уявити його чуттєві роботи, де жінки представлені в найвідвертіших позах.
Але
поглянувши на картину Густава Клімта «Поцілунок», перше, що спадає на думку, -
наскільки цнотлива дана робота. Інтимна сцена поцілунку написана так, що фігури
чоловіка і жінки не тільки не оголені, але й старанно приховані. Ні фігури, ні
навіть обличчя героїв не важливі для Клімта. Він зосередив свою увагу на жестах
та позах. Жінка, що стоїть на колінах з відкинутою головою і закритими очима, -
уособлює цілковиту покірність, м'якість та жертовність. Обличчя чоловіка
приховано, але його рішучий нахил голови, наполегливі пальці, які торкаються
обличчя дівчини, розкривають його наростаючу пристрасть. Навколо панує
благодать, як в раю, передана золотим фоном і квітучою землею. Вони одні у
Всесвіті і ця мить поцілунку триває вічність. Ця картина Клімта є настільки
популярною, що її тисячі разів увічнювали не лише на репродукціях, але й на
кавових чашках, футлярах для окулярів, краватках тощо.
За
основу ж його відомого панно «Дерево життя» був узятий біблійний міф. Виконання
роботи представлено в обрамленні химерного орнаменту. «Гілки» дерева представлені
у вигляді витіюватих стежок, на яких то тут, то там розкидані камені. Постійно
на життєвому шляху нам доводиться долати перешкоди. Чорний птах на одній з
гілок - символ небезпеки і навіть смерті. «Дерево життя» символізує
протистояння всього живого, природного в нашій душі з похмурим. Дане панно
наштовхує на філософські роздуми. Його репродукції займають гідне місце в
різних інтер'єрах - від простих квартир до палаців.
Немає коментарів:
Дописати коментар