Код української вишивки

Із знанням свого родоводу, історії рідного краю починається людина. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка – все це родовідна пам’ять, наша історія, наші символи.

У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка.

Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Прагнення прикрасити свій одяг, свій дім завжди було властиве людині. За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва.

Споконвіку українські жінки та чоловіки шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Бо вірили, що вона захищає людину від усього злого. Вважалося, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником магічної сили, яка є у людині. А водночас – це і оберіг.

Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка-вишиванка – є головним оберегом людини.

Українська вишиванка – це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію... Кольоровими нитками вона вплетена у наші традиції. І найважливіше те, що українська вишиванка, маючи вікову історію, не втратила своєї популярності і до сьогодні. Більше того, нині можна з впевненістю говорити про відродження українських традицій у сучасній інтерпретації. Українська вишиванка є абсолютно унікальним, автентичним продуктом, який характеризує не лише темперамент нації, але й є її візитівкою.

Вишиванка стала для нас не просто одягом, торговою маркою чи витвором мистецтва. Українська вишиванка – це свого роду сімейний оберіг, символ, який пройшов крізь покоління, єднає рід і вшановується як святиня. Маючи таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.

Сьогодні українці з гордістю підкреслюють свою приналежність до української нації все більше і більше. Найхарактернішим та найпростішим (у побуті) виразником своєї належності до України є вбрання, а саме вишита сорочка.

У кожного народу, нації є свій унікальний код, ДНК, який може бути захований, здавалося б, у простих речах – піснях, казках, оберегах, вишиванках . Щодо вишивки, то саме вона є тим символом, який зберігає ідентичність, розуміння себе. Вона є чимсь дійсно особливим – особистим, святим та таким рідним. Наші предки вірили, що вишита сорочка служить певним оберегом від усіляких недуг та недобрих поглядів.

Вишиванки носили усі та повсюди в Україні – від Львова до Луганська. Кожна область, район чи село володіли власною унікальною технікою вишивки. Вишита сорочка могла бути як святковою так і повсякденною, саме за цим вбранням можна було визначити походження власника та його статус у громаді.

Колір, візерунок, тканина сорочки відрізнялися в залежності від регіону, де виготовлялась вишиванка. Раніше нитки фарбували природними барвниками, а саме отриманими з того, що могло трапитись під рукою – листя, квіти, кора, лушпиння цибулі, а для закріплення кольору майстрині, а подекуди і майстри, нитки запікали у житньому тісті, аби колір не вицвітав століттями.

Найпоширенішими кольорами на вишиванці прийнято вважати червоний та чорний, адже саме вони вважалися магічними. Червоний – як символ життєдайної енергії, кохання, радості, а от чорний уособлював в собі незлічену кількість таємних, сакральних знаків до родючої землі, яка забезпечувала достаток то врожай.

Серед найпопулярніших кольорів також виділяють білий – колір світла, зелений – ріст і розвиток, прагнення до життя, синій – холод та вода. Орнаменталістика вишиванки дійсно вражає! В залежності від географічного районування, на вишиванці можна було зустріти зооморфний та антропоморфні орнаменти – зображення тварин і людей.

Такими орнаментами переважно користувались майстрині з Північної Буковини. А переважали геометричні і рослинні орнаменти. Їх зображали на Гуцульщині, Поділлі, Побужжі та на Полтавщині.

Не однією вишиванкою можуть пишатися українці! Поряд з вишитою сорочкою уваги заслуговує і вишитий рушник. Він, як і вишиванка, супроводжує людину від самого її народження, аж до смерті.

Новонароджене маля клали на вишитий рушник, на хрестинах, весіллі також був присутній рушник. На них вишивали голубів, півнів, грона винограду або калини .

Це були своєрідні обереги, що захищали людину. Крім того, вишивання сорочок та рушників сприяло формуванню у дівчат та жінок терпіння та відчуття краси! Дівчина мала вишити милому сорочку та весільний рушник, але мала це зробити особисто!

Вишиваючи рушник, вона вишивала свою долю. Це оберіг, який мав захищати майбутню родину від усіляких негараздів. Не допускались жодні вузлики, не можна було міняти голку, а роботу слід було розпочинати в четвер зранку.

До речі, бажано, щоб про це дійство знало якомога менше людей і ніхто не бачив рушника!

Сьогодні люди, купуючи сорочку або рушник, вже не відчувають тієї магії, оскільки не вкладають власної душі в процес її виготовлення. Та й знайти сьогодні справжню, автентичну вишиванку не так то й просто. Але все ж таки, якщо докласти зусиль, все можливо.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВИШИВАНКУ

В Україні існувала школа вишивки. Ще в XI столітті в Київській Русі сестра Володимира Мономаха Анна виступила засновницею школи. Саме тут дівчата опановували гаптування сріблом та золотом.

Перший модник у вишиванці

Ним був Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком. У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.

В Україні є близько сотні «вишивальних технік»! Серед найвідоміших технічних прийомів вишивання – гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння.

Кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.

Орнамент вишивок ділиться на три основні групи: абстрактний, рослинний і тваринний. Цікаво, що рослинний орнамент тепер можна зустріти не тільки в вишиванках, а і в колекціях іменитих дизайнерів, натхнених культурою і традиційним костюмом українського народу.

Одна з найоригінальніших вишиванок - борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.

На українських модних подіумах тема вишивки подається в найрізноманітніших варіантах. Багато відомих українських дизайнерів дуже вдало обігрують наш традиційний одяг, презентуючи і на батьківщині, і всьому світові чудові зразки своєї творчості.

Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків.

Приміром, у круїзній колекції «Resort» від модного дому «Valentino» чітко прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально!

Американський модний журнал про моду Vogue назвав українську вишиванку модною. Її успіх видання пояснює появою модельєра Віти Кін, яка почала активно використовувати традиційні українські візерунки в оформленні своїх костюмів.

Як бачимо, вишиванка підкорює світ. Будьмо в тренді.

КНИГИ ПРО ВИШИВАНКИ У ВІДДІЛІ КУЛЬТУРИ

ТА МИСТЕЦТВ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ ЮНАЦТВА

Альбом-посібник, що стане справжнім подарунком для всіх майстринь! Українська вишивка – перлина народної культури, візитівка українців та справжній культурний код, що зберігає в собі традиції наших предків. Чудові орнаменти, старовинні та сучасні крої сорочок, гармонійне поєднання кольорів… Вишиванки – це окраса українського традиційного одягу. Альбом-посібник стане справжнім подарунком для усіх, хто закоханий в українську вишивку! Композиції вишивки для чоловічих та жіночих сорочок створені на основі старовинних колекційних взірців.

З давніх-давен вишивка на одязі була оберегом, що відводив біду й привертав щастя. Разом із цією книжкою кожна майстриня зможе вишити узори на сорочках, рушниках, дитячому одязі. Тут зображені кольорові схеми та яскраві фотографії традиційних узорів різних регіонів України з поясненнями значення символів. Дізнайтеся, що символізують вишита калина, мак, ружі, листя хмелю, пави, сонце, зірки. Також ви знайдете викрійки як сучасного вишитого одягу, так і традиційної вишиванки.

В альбомі зображено фотографії, схеми орнаментів і кроїв давніх сокальських сорочок з фондової збірки Музею народної архітектури та побуту у Львові. Видання розраховане на викладачів і студентів художніх навчальних закладів, дослідників української вишивки, майстринь і широкого кола шанувальників народного мистецтва.

У монографії вперше досліджено народний досвід подільської вишивки у генетичному взаємозв’язку матеріалу і техніки вишивання, топографії вишивки та крою виробів, окремих мотивів і стилістичних особливостей орнаменту. Визначено й охарактеризовано типи подільської вишивки, їх специфічні ознаки та спільні національні риси у контексті традиційної української вишивки.

Книга знайомить читача з історією української вишивки від X до XX століття. Розглядаються особливості самобутньої народної вишивки, її локальні характеристики щодо історико-етнографічних регіонів, описуються основні техніки шиття, розкривається символіка рушників, їхнє значення у святах і обрядах. Висвітлюються особливості монастирського шиття XVI–XVIII століть, панського середовища XIX століття, звернення митців авангарду до традицій народної вишивки на початку XX століття. Видання розраховане на учнів шкіл, студентів художніх закладів, викладачів народознавства, широке коло читачів, усіх, хто прагне навчатися вишивати.

Сьогодні в маси повертається інтерес до традиційних нарядів. Але не варто забувати, що вишивка – не лише декор. Це ціла історія, закодована в штрихах. За візерунком та кольорами можна дізнатись про географію та призначення одежини. Тому вишиванку варто обирати з обачністю.

Хочете дізнатись більше про цей вид народної творчості, почерпнути натхнення для пошуків нової сорочки, чи спробувати вишити свою власну? Почніть з цієї книги.

«Вишивання долі» – це розвідка про потаємні коди української орнаментальної символіки, яка поглиблює тему космічного буття людини в потоках світлоносних енергій матеріального світу, частково розкриту Марією Чумарною у книзі «Код української вишивки». Вона в новому ракурсі розкриває можливості впливу людини на долю, на здоров'я власного тіла, благополуччя сім'ї і роду через повернення до джерел духовного знання наших предків.

Особливістю нової книжки є те, що вона наближена до потреб тих, хто практично займається відновленням зразків стародавньої вишивки, хто шукає нових «старих» ідей у творенні власного одягу. Тут подано 56 видів техніки шиття, розкладки узорів, які підготувала і систематизувала майстер художньої вишивки Віра Чипурко.