День пам’яток історії та культури.

Луцький Бернардинський комплекс

18 квітня відзначають Міжнародний день пам'яток і визначних місць, а в Україні – День пам’яток історії та культури. Визначних пам’яток у світі є багато, але навіщо ходити далеко коли є близенько!?

А Ви знали, що наша бібліотека знаходиться в будівлі – пам’ятці національного значення?

Це величезний комплекс споруд монастиря та костелу бернардинів, кафедральний собор Луцької і Волинської єпархії ПЦУ. Збудований як костел Святого Хреста – один із давніх фарних костелів колишнього Луцька, подарований ордену бернардинів у середині XVII століття.

Монастир почали зводити ще в 1720 році, а костел трохи пізніше – у 1737.Кошти на зведення пожертвував Кароль Радзивілл. Архітектор – Павло Гіжицький. Після побудови костел височів на пагорбі над усім містом і був своєрідними воротами в Луцьк для приїжджих зі сходу мандрівників.

Та найзагадковіший оборонний об’єкт – три підземні ходи, які вели від комплексу бернардинців. Два з них починалися від монастиря. В 1936 році їх дослідили. Вони мали довжину по 120 метрів висотою 1 метр. Тягнулися в бік річки Глушець і під нинішньою вулицею Парковою з’єднувалися в один хід. Бачили ці ходи і в 1967 році. Тоді, на жаль, їх частково знищили. Проте є і третій хід. Його влаштували для проходу в іншому напрямі – від спостережного пагорба в бік міської брами – нинішньої вулиці Кривий Вал. За деякими свідченнями, під час спорудження будинку зв’язку на перетині Лесі Українки і Кривого Валу, в котловані бачили давню споруду, схожу на хід. Проте досліджень не провели. Це ще одна загадкова сторінка масиву луцьких підземель.

У другій половині XIX ст. комплекс монастирських споруд був переданий православній громаді Луцька. У 1870-х роках храм перебудували, додавши йому вежу та центральну баню. Функції православного собору став виконувати з 1880 року.

У 1895 році приміщення колишнього бернардинського монастиря передали у підпорядкування Міністерству народної освіти для влаштування там гімназії.

Заклад був призначений тільки для чоловіків. У 1908 році навчальний заклад перетворили на повноцінну восьмикласну гімназію з підготовчим курсами. В цей час тут вчився Михайло Кравчук, відомий математик, вчитель всесвітньо відомих у майбутньому конструкторів ракетної та космічної техніки, а його наукові праці широко використовували американські автори першого у світі комп'ютера.

Після Першої світової війни гімназія перестала існувати.

У міжвоєнний період в цьому приміщенні розташували адміністрацію Волинського воєводства. У 1930-х саме тут працював волинський воєвода Генрик Юзевський. Певний період у радянський час тут був історичний факультет, який згодом переїхав у нове приміщення. В наш час частину приміщення займає Волинська обласна бібліотека для юнацтва, жіночий монастир ПЦУ, кілька магазинів, кафе та галерея.

«Будівля Гіжицького у Луцьку тим цікава, що давній костьол і кляштор бернардинів належить до найбільш видатних архітектурних композицій пізнього бароко в Польщі», – відгукувався луцький польський дослідник міжвоєнного часу Збігнєв Ревський.

А дослідник історії архітектури Луцька наших часів Богдан Колосок так писав про пам’ятку: «Вміле врахування природніх умов і багатство архітектурного задуму в дусі кращих європейських зразків ставлять луцький Бернардинський комплекс в ряд кращих ансамблів України. Він належить до найвизначніших не лише в Україні, а має і європейську значимість».

Тож, пишаймося та бережімо нашу історичну та культурну спадщину, адже лише від нас залежить, що ми передамо і залишимо нашим нащадкам!