«Олімпійський марафон» у бібліотеці  з волинськими олімпійцями.

Продовжуємо серію зустрічей у межах проєкту «Олімпійський марафон» у Волинська обласна бібліотека для юнацтва   з волинськими олімпійцями.

Дуже цінно, коли люди демонструють свою справжність, а не вдають, що є кращими, мудрішими чи розумнішими, ніж насправді. У цьому їхня сила та сміливість — бути відвертими з іншими.

Один із таких щирих, простих людей — гість нашого березневого «Олімпійського марафону», титулований спортсмен, волинський олімпієць #Іван_Банзерук. Він – майстер спорту міжнародного класу зі спортивної ходьби, спортсмен Національної збірної команди України та Волинська обласна школа вищої спортивної майстерності. Іван – переможець та призер Кубків України і Європи, триразовий учасник Олімпійських ігор (Ріо-де-Жанейро, Токіо, Париж).

Окрім того, Іван — прикордонник і служить у Державній прикордонній службі України.

На зустрічі студентка запитала:

 — Які найбільші труднощі були у спорті?

Іван відповів відверто:

— Коли був студентом. Займався легкою атлетикою, а фінансування не було. Пригадую, що за тиждень купив лише одну буханку хліба — і все. Думав, що поїду на заробітки, бо не було за що жити. Пригадую, як мій тренер, Володимир Трохимович, подзвонив і сказав, що знайшов трохи грошей. Дав 300-400 гривень. І каже, що знайшов спонсора. Та, напевно, він мені зі своєї кишені їх дістав.

Такі розповіді торкають до щему в серці, адже наші спортсмени, попри не достатнє матеріальне забезпечення, умови, інколи всупереч усьому, завдяки своїй силі духу, показують чудові результати, у порівнянні зі спортсменами з інших країн, які мають все.

У Івана Банзерука є ще одна неймовірна риса характеру — він вірний своєму тренеру, Заслуженому тренеру України з легкої атлетики, Заслуженому працівнику фізичної культури та спорту України, кандидату педагогічних наук, доценту Факультету фізичної культури, спорту та здоров'я Волинський національний університет імені Лесі Українки #Володимиру_Яловику. Це тренер, який свого часу вивів багатьох спортсменів на високий рівень. Іван почав тренуватися у 17 років. Відтоді їхній тандем долає всі перешкоди.

У юні роки Іван мріяв займатися боксом. Проте у його рідному селі Воєгоща такої секції не було. Нагода тренуватися випала лише, коли він поїхав навчатися до Луцька.

Під час розмови відповідальний секретар Відділення НОК України у Волинській області #Олександр_Хриплюк розповів, що теж є вихованцем Володимира Яловика. Його настанови він пам'ятає й досі.

Окрім того, Олександр пригадав найяскравіші моменти Олімпійських ігор у Парижі, адже їздив туди й бачив, як фехтувальниця #Ольга_Харлан виборола медаль.  Поділився історією, як волинянка #Марія_Сахарук почула його голос навіть крізь гучні вигуки перуанських уболівальників.

Для спортсмена важлива підтримка! Івана впродовж усього шляху підтримували батьки, а зараз — дружина з донечкою. Попри численні медалі із різних змагань, які  приніс у бібліотеку, щоб показати студентам, його головні здобутки не матеріальні. Він говорить, що саме спорт допоміг йому знайти своє кохання. Тепер Іван має міцну родину, яка надихає його досягати більшого.

Цікаві факти з життя Івана:

✔️Родом із села Воєгоща, що на Камінь-Каширщині.

✔️Любить свою рідну дистанцію 50 кілометрів, бо вона випробовує його на міцність. Найкращий час  на цій трасі — 3 години 44 хвилини.

✔️Тренується двічі на день.

✔️У колекції нагород має золото 2014 року, яке ще не отримав через дискваліфікацію росіян зі змагань за допінг.

✔️На Олімпійських іграх у Парижі Іван змагався на новій дистанції — марафонній змішаній естафеті, де чоловік і жінка йдуть по черзі. Іван виступав у парі з титулованою спортсменкою Людмилою Оляновською. Саме вона на чемпіонаті Європи виборола бронзу, на останніх метрах до фінішу, випередивши іспанку, яка вже святкувала перемогу, поклавши на плечі прапор своєї країни.

✔️Іван мріє потрапити на Олімпійські ігри в США.

Найяскравіші моменти зустрічі зафіксував   #Олег_Черненко. Його світлини розкажуть без слів, як минула зустріч у бібліотеці.

На завершення Іван закликав усіх займатися спортом, адже рух — це життя, те, що допомагає встояти у випробуваннях нашого сьогодення!

Модератор зустрічі і автор тексту: Анна Романчук.