четвер, 21 січня 2021 р.

Крістіан Діор

Його не любила Коко Шанель, але обожнювали інші жінки. Він здійснив модний переворот у післявоєнній Європі та посів чільне місце в індустрії моди. 21 січня виповнюється 116 років від дня народження всесвітньовідомого модельєра Крістіана Діора. Мабуть, не знайдеться такої модниці, яка б не мріяла про хоча б дрібничку від Діор. Ми ж підготували вам декілька цікавих фактів про засновника відомого бренду, а також фотодобірку моделей одягу знаменитого кутюр'є.

Крістіан Діор був дуже забобонним. Він не починав жоден показ мод, не поспілкувавшись зі своєю трактувальницею карт таро.

Улюбленою квіткою Крістіана Діора був конвалія. Надалі вона стала символом знаменитого модного будинку.

Модельєр мав реальну залежність від їжі. Сьогодні ми називаємо це терміном "емоційне харчування".

Він був дуже скромною людиною, яка не любила публічних виступів. Глибоко-емоційний, вважав за краще триматися подалі від прожектора, навіть не з'являючись в кінці шоу.

За весь час існування помад Dior було розроблено понад 600 унікальних кольорів.

Квіти завжди були для Діора джерелом натхнення. "Крім жінок, квіти є найбільш божественними витворами", – заявив якось кутюр`є. Тож, невипадково відомий силует суконь його найпершої колекції New Look має форму оберненого віночка квітки.

Сестра Діора, Катрін, яка народилася в 1917 році, і була наймолодшою в сім`ї Діор, у роки Другої світової війни була активною учасницею французького Опору. У липні 1944 року її заарештували гестапівці, піддали тортурам і відправили до жіночого концтабору Равенсбрюк у східній Німеччині. Катрін звільнили разом з іншими в’язнями у 1945 році, а пізніше за воєнні заслуги нагородили французьким Військовим хрестом і британською королівською медаллю "За відвагу в боротьбі за звільнення". Після смерті Крістіана Катрін дбайливо зберігала його спадок і відкрила у рідному Гранвілі музей Діора.

Конструкції суконь Діора були оскаржені феміністками на чолі з Коко Шанель. Вона називала колекцію з корсетами Діора "жахом, який катує жіночі тіла".

У 1942 році Діор створив парфумерну лабораторію. Він вважав парфуми завершальним акордом сукні й необхідним доповненням особистості жінки. Продукція Dior і сьогодні має шалену популярність.

Власний будинок мод Крістіан Діор відкрив по закінченню війни – у 1946 році.

Першим робити покази мод почав саме Крістіан Діор.



середа, 20 січня 2021 р.

Сторінками періодичних видань


Журнали і газети, які ви можете переглянути у відділі культури та мистецтв

 


«Культура і життя» Загальнодержавна українська щотижнева газета. Засновники видання – Міністерство культури України, Центральний комітет профспілки працівників культури України, трудовий колектив редакції. Видавець – ДП «Національне газетно-журнальне видавництво».




«Українська Музична Газета» Висвітлює найважливiшi подiї музичного життя України. Iнформує про дiяльнiсть музичних шкiл, середнiх і вищих музичних навчальних закладiв України.


«Антиквар» став першим в Україні журналом про антикваріат та колекціонування, який висвітлював широке коло тем від живопису, іконопису та скульптури до нумізматики та боністики...



«Кіно-Театр» Ілюстроване видання, аналітичний і водночас популярний мистецький журнал - посередник між українським глядачем та подіями сучасного світового театрального  кінопроцесу.


 «Мистецтво та освіта» Всеукраїнський науково-методичний журнал. Засновники: Міністерство освіти і науки України. Знайомить із новими досягненнями в царині культури, мистецтва і мистецької педагогіки; друкує нові навчальні програми, інформаційні матеріали, методичні рекомендації та розробки, а також нотні додатки.


«Народна творчість та етнологія» Науковий журнал. Засновники: Національна академія наук України та Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. В журналі висвітлено: історію та теорію українського фольклору, етнологію та народне мистецтво.


«Образотворче мистецтво» Мистецький журнал. Висвітлює український стан образотворчості, практика сучасних мистців та виставки, українське мистецтво у світі, українське традиційне мистецтво, мистецькі школи та традиції, глибинні джерела творчості, портрети художників минулого і сучасності.

«Пам'ятки України: історія та культура» Науково-популярний ілюстрований журнал. Основні теми – національна культура, вітчизняна історія, краєзнавство, пам'яткознавство, українознавство, музеєзнавство, археологія, архітектура, фольклор, етнографія.

«Українська культура» Один із найстаріших культурологічних журналів в Україні. Основні теми – музика, кіно, література, образотворче мистецтво, архітектура, нові медіа, дизайн, фотографія.


Навчально-методичне видання «Музична школа» орієнтоване на учнів, викладачів і директорів музичних шкіл та спеціалізованих музичних навчальних закладів. Виходить окремими випусками для різних інструментів і для різних класів. Містить ноти кращих класичних та сучасних українських і зарубіжних композиторів. Окремі випуски містять безкоштовний додаток-диск із професійним записом всіх творів, вміщених у випуску.

Фаховий журнал для музичного керівника дошкільного навчального закладу. Бракує часу на пошук ідей для музичних занять у дитячому садку? «Музичний керівник» допоможе швидко та цікаво організувати роботу з вихованцями! Ви проведете цікаві музичні заняття, скориставшись готовими конспектами та методичними рекомендаціями до них , організуєте творчі заходи, використовуючи сценарії свят, розваг, ігор, вистав, музичних казок, ознайомите вихованців з рекомендованими музичними творами та піснями сучасних композиторів завдяки нотам і текстам у зручному форматі, впровадите нові, суголосні сучасним життєвим ритмам і дитячим інтересам підходи до музичного виховання.



Практичний журнал для вчителя музичного мистецтва, образотворчого мистецтва, художньої культури:

·                     Рекомендації науковців

·                     Поради психологів

·                     Розробки уроків

·                     Статті з досвіду роботи

·                     Сценарії творчих заходів

·                     Оглядові статті про всі види й жанри мистецтва

·                     Картинна галерея

·                     Нотний матеріал для виконання

·                     І багато цікавої та корисної інформації

вівторок, 5 січня 2021 р.

Неймовірний Адріано Челентано

Чудовий актор, телеведучий, громадський діяч і естрадний виконавець, на рахунку якого понад 600 пісень – це все про нього, про італійський феномен на ім’я Адріано Челентано. Свого часу він довів всьому світу, що, навіть маючи, м’яко кажучи, нестандартну зовнішність, можна досягнути слави і завоювати серця публіки своїм талантом. Жінки закохувалися в нього з першого погляду, але все своє життя знаменитий італієць присвятив обожнюваній дружині і матері їхніх трьох дітей Клаудії Морі, з якою актор заручився ще в 1964 році.

Адріано Челентано народився 6 січня 1938 року в північній частині Мілану, в робочому кварталі, в невеликому будиночку на вулиці Глюк. Його батьки, Леоніто і Джудітта, були бідними селянами з Апулії – південного регіону Італії. Адріано став п'ятою дитиною у батьків, на момент його народження матері були вже 44 роки. Коли влітку 1937 року Джудітта відчула погіршення здоров'я, вона довго не наважувалася піти до лікаря і вже подумки поставила на собі хрест, вважаючи, що захворіла лейкемією. Але медики приголомшили вже немолоду жінку - виявилось, вона чекала дитину. Джудітта була впевнена, що у неї станеться викидень, тому до появи малюка не готувалася. Проте пологи пройшли успішно. Хлопчик з'явився на світ 6 січня, а цей день в Італії називається днем відьми Бефани і вважається святом пустощів і витівок. І дійсно, як тільки немовля, підросло і почало самостійно ходити, в сім'ї Челентано забули про спокій. Своїми витівками хлопчик зводив з розуму весь квартал і отримав від невдоволених сусідів прізвиська "провокатор" і "босоногий землетрус". Але батьки крізь пальці дивилися на пустощі молодшого сина. Безпосередній, шумний і смішливий хлопчик був улюбленцем сім'ї.

У будинку Челентано увесь час звучала музика - діти вміли грати на гітарі і акордеоні, а старший син ще й чудово співав. Та маленького Адріано музика у той час мало цікавила. Він був завзятим забіякою і частенько разом з дворовими друзями влаштовував набіги на хлопченят з сусіднього кварталу. У 1943 році Адріано пішов в перший клас. Вчився він погано, часто ухилявся від занять. А незабаром сталася подія, що змусила домочадців замислитися - чи не захищає їх сина саме провидіння? У той жовтневий день малий Адріано, як завжди, прохав маму залишити його вдома, і жінка, що зазвичай не піддавалася на вмовляння, дозволила синові не йти до школи. Це було 20 жовтня 1943 року. Цього дня фашисти розбомбили багато будівель Мілана, включно зі школою, в якій вчився Адріано. Майже усі учні загинули під уламками. Хлопчикові нічого не сказали. Він не підозрював, яка трагедія сталася, і радів, що деякий час йому не потрібно ходити в ненависну школу.

У 1951 році батько Адріано помер. Вдова отримала невелику компенсацію, і сім'я переїхала в краще місце. Адріано дуже сумував за рідними місцями, крім того, йому довелося кинути школу і влаштуватися підмайстром до свого дядька, оскільки старший брат одружився і мав забезпечувати власну сім'ю, тож молодший залишився єдиним годувальником. Сім'я як і раніше жила бідно, і юнак перепробував немало професій: був сантехніком, кур'єром, точильником, помічником в друкарні. Нарешті, він влаштувався годинникарем і несподівано для себе виявився дуже вправним у цій справі. Джудітта ж мріяла, щоб син став розсудливим і почав пристойно заробляти, але…


В цей час Адріано почав цікавитися музикою - рок-н-ролом, "занесеним" в Італію переможцями Другої світової. Консервативна Італія не встояла перед джинсами, міні-спідницями і бадьорими звуками, які незабаром почали лунати з кожної закусочної. Челентано "захворів" новим жанром, а незабаром виявив у себе видатні вокальні здібності. Сталося це на танцмайданчику з живою музикою, куди Челентано навідувався кожні вихідні. Не надто привабливий хлопець не користувався успіхом у дівчат і боявся вийти потанцювати. Але одного разу друзі буквально виштовхали його на танцмайданчик і жартома попросили заспівати що-небудь з "цієї новомодньої музики". І Адріано, забувши про ніяковість, заспівав, та так, що увесь вечір довелося відбиватися від дівчат.

З тих пір Челентано почав виступати в нічних клубах, барах і інших розважальних закладах. Спочатку він виконував пісні Елвіса Преслі і американського співака Джері Лі Люіса, на якого до того ж був дуже схожий. Одного разу,навіть, взяв участь в конкурсі двійників Люіса, в якому зайняв перше місце і виграв грошовий приз 100 тисяч лір. Мама Адріано була, м'яко кажучи, не задоволена тим, що відбувалося з її сином. Проміняти стабільну професію годинникаря на вульгарний спів у вар'єте! Вона, за її словами, "навішувала стусанів" синові і його друзям, а одного разу, коли Адріано повернувся з нічного клубу з солідним гонораром за виступ, шпурнула гроші в обличчя сина. Але після фестивалю в концертному залі Palazzo del ghiaccio (перший великий концерт Челентано), на який молодий співак відправився з температурою під сорок і зірвав шквал оплесків, вона змінила думку.

До 1954 року Адріано вже почав писати власні пісні, а в 1955 на фестивалі бугі-вугі познайомився з колоритним музичним тріо "RockBoys". Вони подорожували по країні, виступаючи в нічних клубах, але у них не було вокаліста. Ніхто з них не знав англійської, та і співати не умів. Знайомство з Челентано стало подарунком долі для обох сторін. Тріо перетворилося на квартет. У травні 1957 року Rock Boys взяли участь в конкурсі рок-н-ролу, що проходив в Міланському Палаці спорту. Більшість  учасників конкурсу виконували перед жюрі пісні відомих американських виконавців, але група Челентано вирішила виконати свою власну пісню. Що дуже сподобалася глядачам і жюрі, і у результаті колектив отримав перемогу в конкурсі. Влітку 1958 року Челентано отримав перемогу на фестивалі легкої музики, що проходив в місті Анкона. У 1960 році він підписав контракт з німецькою звукозаписною компанією "Jolly", яка випустила його перший альбом. Після цього Челентано призвали до армії, а в лютому 1961 року він взяв участь у фестивалі музики в Сан-Ремо, для чого йому довелося отримати дозвіл міністра оборони. На фестивалі Адріано виконав пісню "24 000 поцілунків"  і зайняв друге місце. Пісня швидко посіла верхні сходинки хіт-парадів і впродовж декількох тижнів булла розпродана накладом більше 500 тисячкопій. Після такого успіху Челентано сміливо розірвав контракт з компанією "Jolly" і створив власну компанію звукозапису під назвою "Clan Celentano". У 1962 році вийшла його перша платівка під цим лейблом "Non mi dir", наклад якої склав більше мільйона копій. У тому ж році співак отримав перемогу в конкурсі Cantagiro, виконавши пісню "Ти далеко від мене", та відправився в гастрольний тур по Франції та Іспанії. У 1966 році Адріано знову виступив на музичному фестивалі в місті Сан-Ремо, виконавши свою першу соціально-політичну автобіографічну пісню "Хлопець з вулиці Глюк". Пісня про долю простого хлопця впродовж декількох місяців була на верхніх рядках італійських хіт-парадів, а згодом навіть була включена в шкільні підручники.

У 1968 році вийшов другий альбом під лейблом Clan Celentano.  Пісня "Azzurro" з цього альбому стала однією з найвідоміших в творчості Челентано. Слова для неї написав італійський поет Віто Паллавічіні, а музику - відомий композитор Паоло Конте. У 1970 році Челентано разом вже  зі своєю дружиною Клаудією Морі в черговий раз взяв участь у фестивалі в Сан-Ремо, вони разом виконали пісню "Хто не працює, той не займається любов'ю" і отримали впевнену перемогу. Деякий час цей музичний конкурс можна було називати конкурсом імені Адріано Челентано - настільки він затьмарював інших учасників.

У 2007 році вийшов 40-й за рахунком альбом співака, який впродовж двох місяців став платиновим. У лютому 2012 року після довгої перерви Челентано знову став учасником фестивалю в Сан-Ремо, чим створив фурор. У жовтні 2012 року відбувся концерт Челентано в амфітеатрі Верони. Квитки на концерт почали продавати за три місяці за символічною ціною в 1 Євро, і впродовж декількох годин вони були розкуплені.







Окрім музики Челентано відомий як кіноактор, за свою кар'єру він знявся в 41 фільмі. Уперше він з'явився на екранах в 1959 році в музичній комедії "Хлопці і музичний автомат". Наступного року він з'явився в епізодичній ролі в драмі Федерико Фелліні "Солодке життя". Першою режисерською роботою Челентано став фільм "Суперпограбування в Мілані" 1965 року, де він знявся в головній ролі разом зі своєю дружиною Клаудією Морі. В 1975 році вийшла комедія "Поквапся, поки не повернулася дружина", в якій Челентано виступив в ролі режисера, сценариста, композитора і монтажера. У цьому фільмі знялися дружина Челентано та їх троє дітей. Картина була номінована на Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю, у тому числі за кращу чоловічу роль.

Завдяки співпраці з італійськими комедіографами і сценаристами Кастеллано і Піполо з'явилися такі блискучі комедії за участю Челентано, як "Приборкання норовливого" (1980) і "Шалено закоханий" (1981) з Орнеллою Муті, "Туз" (1981), "Буркотун" (1986). Були відзначені преміями і досі улюблені глядачами ролі Адріано в кримінальних комедіях "Блеф" (1976), "Оксамитові ручки" (1979) і музичній комедії "Бінго-бонго" (1982). Остання роль Челентано - це Фуріо у фільмі "Джекпот" (1992).




Окрему увагу заслуговує особисте життя актора, адже це справжня історія кохання, яка пережила багато різних випробувань. Стосунки Клаудії та Адріано, яких називають найкрасивішою і найміцнішою парою в Італії, почалися в 1963 році, на зйомках фільму "Якийсь дивний тип", де Челентано грав головну роль разом з актрисою Клаудією Морі. Партнерка з першого погляду підкорила серце Челентано, але сам він спершу не справив враження на красуню. Адже та була розпещена чоловічою увагою, а сценічний образ Челентано здавався їй занадто пихатим. Артист зробив декілька спроб зачарувати Морі, але кожного разу зустрічав холодну відмову. Допоміг випадок: одного разу в знімальному павільйоні Клаудії з її вини сталося коротке замикання, розбилася лампочка, і друзки, що розлетілися, поранили обличчя Челентано. В якості жесту вибачення вона погодилася сходити з ним на побачення. Пізніше він запросив дівчину на свій концерт і там, в повному залі, публічно признався їй в коханні.14 липня 1964 року, о 3 годині ночі, щоб уникнути  уваги папарацці, Адріано Челентано і Клаудія Морі повінчалися. Заради чоловіка дівчина кинула кар'єру, присвятила себе сім'ї і стала виконавчим директором компанії Clan Celentano. Нещодавно вони відсвяткували золоте весілля і досі щасливі в шлюбі . У пари троє дітей. Син Джакомо по професії дизайнер, хоча займається музикою. У 2006 році у Джакомо народився син Самуеле, поки єдиний онук Челентано. Старша дочка Розіта теж співачка, а дочка Розалинда - співачка і актриса. Сам Адріано, незважаючи на солідний вік, а сьогодні він святкує свій 83 день народження, як і раніше веде активний спосіб життя, дає концерти, пише пісні і випускає альбоми, а у вільний від роботи час живе на своїй віллі з сім'єю в 100 кілометрах від Мілану.



четвер, 24 грудня 2020 р.

Найкращі новинки для зимових вечорів

На вулиці холодно, темніє рано. Саме час влаштуватися зручніше під теплим пледом з якою-небудь атмосферної книгою та чашкою гарячого шоколаду.
Вышивка : универсальное руководство для начинающих и профессионалов / [пер. с ит. Г. Гавы]. - Харьков : Белгород : Кн. клуб "Клуб семейн. досуга", 2008. - 128 с. : ил. 
Вишивка - це мистецтво. Оволодіти цим мистецтвом досить легко, необхідно лише бажання і поради досвідченого помічника. Ця книга стане для вас помічником, джерелом знань, допоможе зрозуміти основи і розібратися в тонкощах, запропонує нові ідеї. Вона навчить вас вишивати.
Космолінська Н.
Гра в музей : Цікава мандрівка Львів. нац. галереєю мистецтв ім. Бориса Воницького / Н. Космолінська, І. Магдиш. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. - 136 с. : іл. 
Про що можна говорити з дітьми в музеї чи галереї? Як бавитись, спілкуючись про мистецтво? Як перетворити похід у музей на незабутній спогад дитинства?
Наталія Космолінська та Ірина Магдиш підказують відповіді на ці та інші питання, цікаво та нестандартно розповідають про картини і скульптури, що експонуються у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького, пропонують різноманітні ідеї для родинного дозвілля та мандрівок цікавими місцинами Львівщини, а також діляться своєрідними асоціаціями до мистецьких творів: музикою, книжками, фільмами. Творять захопливу гру в музей!
Ця книжка неодмінно сподобається дітям, батькам, педагогам і всім, хто любить мистецтво та мислить яскраво. 
Барб-Галль Ф.
Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ ст. : від модернізму до сучас. мистецтва / Ф. Барб-Галль ; пер. з фр. С. Рябчук. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 176 с. 
Щоб продовжити захопливу бесіду, розпочату в бестселері «Як розмовляти з дітьми про мистецтво», авторка пропонує ознайомитися з творчістю сучасних художників і по-справжньому зрозуміти й полюбити мистецтво, яке може здаватися найскладнішим для розуміння. Для цього вона радить забути про всі упередження та ярлики, відкинути непевність — і показує, як довіритися художникам, як перейнятися кожним, навіть найхимернішим, твором; вчить дивитися, бачити і... просто насолоджуватися.
Історія мистецтва від найдавніших часів до сьогодення / за заг. ред. С. Фартінга ; передм. Р. Корка. - Харків : Vivat, 2021. - 576 с. : іл. - (Серія «Мистецтво і культура»). 
Це ґрунтовне видання ознайомить читача зі світовими шедеврами архітектури, скульптури, живопису, концептуального мистецтва. Написана відомими мистецтвознавцями й істориками культури, яскраво ілюстрована книга допоможе скласти уявлення про найзнаковіші твори. Автори простежують еволюцію художнього мислення з давніх часів до сьогодення, супроводжуючи статті хронологічною шкалою, що полегшує орієнтування у відповідному історичному контексті.

четвер, 17 грудня 2020 р.

Український етнос у часі і просторі (цікаво про грудень народні прикмети свята й традиції )

Ох і цікавий же місяць грудень. Мало хто налаштований на роботу, усі готуються до свят!Любимо цю пору, вона надзвичайно надихає. Я підібрала для вас цікаві події, які нас чекають у цьому місяці.
Грудень дарує мало сонячних днів, частіше стоїть похмура й холодна погода, звуть в народі цей місяць – хмурень, студень, ворота зими.
До початку грудня земля ще не встигла повністю охолонути. Тому нерідко перший сніг змінюється відлигою, потім морозом. Спочатку сніг падає легесенький і пухнастий. Та полежавши кілька днів, він ущільнюється, стає міцним і твердим.
Цікаве тлумачення походження назви цього місяця знаходимо в книзі В.Скуратівського «Місяцелік. Український народний календар». Автор твердить, що груднем раніше називали передостанній місяць року. В давньоруські часи початок зимового літочислення мав назву «студень». У білорусів і досі офіційно збереглося це слово – «студень». Відомі й інші найменування першого місяця зими, що існували паралельно зі згаданими: «груднъ» (означає «нерівний, покритий грудками шлях»). Така назва зустрічається в східноукраїнських дореволюційних календарях.
В цьому місяці дні найкоротші, а ночі найдовші. А 22 грудня приходить зимове сонцестояння – коли найдовша зимова ніч протистоїть найкоротшому в рокові дню. Але мине кілька днів – і світловий час почне прибавлятися, отож на Спиридона (25 грудня) – сонцеворот: «На Спиридона сонце на літо, а зима – на мороз».
 
У грудні що не день, то свято
У грудні дуже багато християнських і народних свят, майже кожен день має свої традиції, прикмети і значення.
 
1 грудня – Платона і Романа
Прикмети: який перший день грудня, така й зима. Виглядайте зиму з Платона й Романа, щоб похвалити її на Масляну.
Казали: якщо 1 грудня погода гарна, то буде погожою й ранньою весна.
 
3 грудня – Свято Прокла
Якщо цього дня йде сніг, то 3 червня йтиме дощ.
За народним повір’ям, «Прокли проклинали нечисть під землею, щоб не виходила».
 
4 грудня – Введення у Храм Пресвятої Богородиці (Третя Пречиста)
У народі це свято здавна пов’язували з початком справжньої зими. Вважалося, якщо сніг випаде до Введення – він обов’язково розтане. А коли після Введення сніг піде – то настане зима.
Хоч і говорять, що «Введенські морози ще зими не роблять», але під цю пору стає все холодніше й холодніше. Земля вже чекає білої шуби, сподіваючись, що «Третя Пречиста снігом прикриває».
Народні прикмети:
Введенські морози зиму на ум наставляють.
Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави.
Сильні морози – всі свята будуть холодними.
Як на Введення буде вода, то влітку буде молоко.
Введенські морози ще зими не роблять.
Хто по Введенню сіє, той на хліб надіється.
Якщо сніг випаде до Введення, то швидко розтане.
 
5 грудня – Прокопа
З Прокопового дня – надійний санний шлях. Колись у цей день люди гуртом виходили мітити дорогу солом’яними віхами, щоб мандрівники не збилися з дороги: «Прийшов Прокіп – зробив розміт, по снігу ступає – дорогу копає».
 
6 грудня – Канун Святої Катерини
Звечора дівчата розпочинали гадати: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розцвіте, то дівчина того ж року вийде заміж.
 
7 грудня – Великомучениці Катерини
Катерина – свята великомучениця – родом з Олександрії, прийняла мученицьку смерть в 307 році. Відомості про знайдення її мощей та відзначення її пам’яті відносяться до 8 ст. Її мощі були знайдені християнами і перенесені в монастир на Синайській горі. Цей монастир збирав багато прихожан. Шанувати святу почала Східна церква, а пізніше – і на Заході.
У народі вважають, що Катерина – покровителька шлюбу й наречених, їх захисниця. Тому 7 грудня – день жіночої долі.
Прикмети та приказки до цього свята:
На свято Катерини ховайся під перину.
На Катерину холодно – буде голодно.
З Катерини зима візьме не миттям, то катанням, не голодом, то холодом.
Катерина по воді, то Різдво по льоді.
 
9 грудня – Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юр`їв день
У цей день відбулося освячення в церкві мученика Георгія в Києві (1056 р.). Цей день називають ще осіннім, або холодним Юрієм (на відміну від весняного 6 травня), Юрієм зимовим, вовчим заступником. В.Скуратівський говорить, що в одній з легенд розповідається про блискучу перемогу Георгія над страшним Змієм-Драконом. Біля міста було болото, в якому жило чудовисько, – йому віддавали на поталу хлопців та дівчат. Коли черга дійшла до дочки правителя міста, Георгій заступився за неї. Він звернувся з молитвою до Бога й волею Господа знесилений Змій сам падає до ніг Георгія. Подвиг Георгія зображено на багатьох іконах.
На честь перемоги Георгія над Змієм в Україні і введено свято, яке не супроводжується особливими обрядами.
Відома приказка: «Ось тобі, бабусю, і Юр’їв день!» – теж стосується зимового свята. Колись, після закінчення основних польових робіт, селянам дозволялося переходити від одного пана до іншого протягом двох тижнів – тиждень до Юрія і тиждень після нього.
 
13 грудня – Андрія Первозданного
Місяць грудень ще має назву «андрієць» від народного свята Андрія. 13 грудня у західних і східних християн вважається днем мученицької смерті першого із дванадцяти апостолів Христових Андрія Первозванного. Його прибили цвяхами до хреста, поперечні бруси якого прибиті навкіс (Андріївський хрест).
Андрій – один з учнів Іоанна Хрестителя – був покликаний на Іордані Ісусом.
«Первозванним», за святим Євангелієм та грецькою легендою, називається так тому, що зі своїм братом Петром й двома синами Заведея найближче стояв з учнів до Христа. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії, у самому Царгороді, на узбережжі Чорного моря та в околицях Києва.
У староукраїнському літописі, датованому ХІІІ століттям, розповідається, що Андрій зі своїми учнями доплив угору по Дніпру до гір, сказав на його березі: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». Вийшовши на гори, благословив їх і поставив хрест. На цьому місці потім з’явилася Андріївська церква, Андріївський узвіз у Києві.
О.Воропай стверджує, що Андрій Первозванний – християнський святий, але в народній традиції звичаї та обряди в цей день мають стародавній, дохристиянський характер: відгадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити».
Етнографи вважають, що в осінньо-зимовому циклі свято Андрія – одне з найцікавіших, найулюбленіших. Стародавня його назва «Калита»збереглася з дохристиянських часів. Тоді вечорницькі зібрання молоді, об’єднані цією назвою, розпочиналися 13 грудня і, припадаючи на період зимового сонцестояння, тривали до повороту сонця на весну, тобто до Різдва. Це був час найактивнішого язичницького ворожіння, застосування різноманітних закликань і ритуальних дій, що в більшості залишилися в народній пам’яті і заповнили свято християнського апостола.
Напередодні цього дня ніч народ іменує Андрієвим вечором або Андрієвою ніччю, коли, за народним повір’ям, молодим дівчатам і хлопцям бачиться образ судженого або судженої. Для цього, лягаючи спати, клали кусочок хліба під подушку, приказуючи: «Суджений-ряджений, йди до мене їсти». Вірили, що побачать своїх майбутніх чоловіків та жінок.
Дівчата молились Андрію Первозванному, щоб послав доброго, хорошого жениха.
Прикмети і приказки, що пов’язані зі святом Андрія:
Якщо на Андрія сніг не йде – вся зима буде малосніжна й тепла.
На Андрія жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти.
На Андрія треба кожуха-добродія.
На Андрія робиться дівицям надія.
На Андрія вложи руку в засув у хліві.
 
14 грудня – Наума (Святого пророка Наума)
У давні часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня за старим стилем (14 – за новим). То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей. Бо, найосновніші сільськогосподарські роботи вже було завершено.
Пророк Наум, за народними віруваннями, – покровитель знань і доброчинства. Напередодні дня святого пророка Наума батьки відвідували дячка (вчителя) і домовлялися про плату (зазвичай це було забезпеченням дровами на зиму, салом та ковбасами на Різдво, допомога в полі під час сівби чи жнив).
Увечері до «кашоїда» приходив хрещений батько з букварем. Посеред хати ставили діжку, застеляли її кожухом, і гість підстригав хрещеника, щоб «добре в голову йшла наука».
Роблячи перший підстриг, він казав: «Батюшка Наум, виведи синка на ум».
Потім сідали за стіл і завчали напам’ять кілька літер. Школяр вечеряв пшонянкою, бо «треба чимало каші з’їсти, щоб опанувати науку». Вранці син із батьком йшли до церкви, де св’ященник читав над його головою «Євангеліє». Повернувшись додому, син знову снідав кашею, а потім ставав навколішки, молився, а мати благословляла його іконою.
 
17 грудня – Великомучениці Варвари
Варвара – означає чужоземка. А названа великомученицею тому, що вона пішла зі світу з волі батька.
Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи з сиром, серед яких обов’язково мали бути й «пірхуни» – заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили «пірхуном».
Прикмети цього дня:
Яка погода на Варвари, така й на Різдво.
Дерева в інеї – урожай на фрукти.
Якщо горобці збираються на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима.
Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде сонливий.
Коли на Варвари мороз приліз – ховай сани, бери віз.
Якщо на Варвари болото – зима буде красна, як злото.
Варвара показує дорогу, Сава мости мостить, а Микола пригвоздить.
 
18 грудня – Сави
Свято Варвари вважалося жіночим, а Cави – чоловічим. Цей день відзначали жартівливими обрядами і особливо активно в тих родинах, де були чоловіки з таким ім’ям. Тут справляли обряд «похорону Савки»: збиралися родичі й сусіди, вітали іменинника, а він частував гостей горілкою. Жінки веселилися в рукодільницьких гуртах, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучмарити». На нероб казали: «Савила та варварила, і сорочки собі не справила».
Відомі й інші прислів’я до цього дня:
Який Сава, така йому й слава.
По Савці свита, бо на Савку й шита.
Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.
Сава приїхав на білих санках.
Савка бідний, Микола багатий.
Сава – батько зимового Миколи.
 
19 грудня – Миколая Чудотворця (Миколи зимового)
Це одне з найвизначніших, найвеселіших свят. У ньому дуже виразно поєдналися як дохристиянські, так і християнські звичаї та традиції.
Важливість святого і його свята підтверджується тим, що майже в кожній сім’ї обов’язково повинна бути ікона Миколи Чудотворця.
І православні вважають Миколу Чудотворця заступником перед Богом, а козаки – покровителем під час походів.
Свято Миколая відзначалося по-різному в Україні. На відміну від весняного, зимового Миколая святкували особливо урочисто. Була така традиція: особливо шанований у сім’ї чоловік, часто дідусь, переодягався в «Доброго Миколая» і розносив чемним, слухняним дітям подарунки.
19 грудня, після служби Божої, сусіди та родичі вітали того, хто мав ім’я Микола. Господиня пригощала вітальників пивом, пирогами, смачними стравами. А ім’я Микола дуже поширене серед українців.
Після цього свята починали готуватись до Різдва: кололи свиней, купували продукти на базарі.
А дівчата кожного вечора збирались на вечорниці. Тут вони шили, пряли, вишивали. Хлопці розповідали різні бувальщини та небилиці, співали пісні, танцювали.
З Миколи починалася справжня зима. «Миколай бородою трусить, дорогу стелить». Старалися із зібраного врожаю віддавати борги: «Коли ти не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».
На Миколая хлопці вже починали домовлятися про колядки.
Прислів’я та прикмети до дня Миколи:
Після Миколи пшениця вкриє поле.
Хвали зиму після Миколи.
До Миколи та й ніколи.
Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне.
Як випаде великий іній – на гарний врожай хліба.
Як на Миколи піде дощ, то буде врожай на озимину.
Морозяний день – на урожай хліба й городини.
Перед Миколою іній – гарний овес вродить.
Який Микола зимовий, такий і весняний.
На зимового Миколи багато снігу – на літнього Миколи буде багато трави.
Хвали зиму після Миколи.
 
20 грудня – Амвросія, Андросія
Кожна дівчина мала приміряти до себе дванадцять одежин і одягти найзручнішу. Якій не дісталося по розміру, то прив’язували спідницю ззаду до поперека і посилали на дерево «трусити груші». Підійшовши до верби, вона вилазила на дерево і струшувала його. Подруги, що стояли внизу запитували: «Що ти тут трусиш?». «Груші», – відказувала вона. «Так то ж не груші, а хлоп’ячі душі!» – одказували гуртом дівчата. Зібравши «натрушених груш» – сухих паличок, ішли на досвітки. Котрій з них уночі присниться хлопець, за того, вважалося, й вийде заміж.
 
22 грудня – Ганни
На день зачаття св. Анни припадає зимове сонцестояння. Це найкоротший день року, його називають «народини сонця». В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці.
День Ганни не відзначається особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки не працювали, ретельно постували. 22 грудня дівчата на своїх сходках домовлялися, як будуть проводити різдвяні свята. На Ганни, крім узгодження різдвяних свят, виготовляли до них прикраси – «павуків» та «їжаків» з соломи.
З 22 грудня жінки активно готувалися до свят: білили, прибирали оселі, краще вгодовували свиней.
Велися спостереження і за погодою:
Після Ганни сонце повертає на літо, а зима – на мороз.
Прийшли Ганки – сідай у санки.
Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.
Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
25 грудня – Спиридона Сонцеворота (Преподобного Спиридона Чудотворця)
За довголітнім прогнозуванням, це найхолодший день грудня, бо «сонце переходе на другий бік». У давнину намагалися не працювати, щоб миші не їли соломи, а тому обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечисть з хати вон». Найбільше остерігалися свердлити, бо будуть черв’яки нападати. Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє.
В цей день прогнозували погоду на цілий наступний рік.
Кожен день від Спиридона-сонцеворота повинен відповідати погоді чергового місяця: 26 грудня прогнозували січень, 27 – лютий, і так аж до Різдва. Тому протягом дванадцяти днів запам’ятовували всі примхи погоди, щоб визначити яким буде рік.
Говорили, що на Спиридона дня прибуде на макове зерня.
 
26 грудня – Євстрата
Починають різати птицю та колоти свиней, готуючись до Різдвяних свят. Вважається, що з Євстрата день прибавило на п’ядь (п’ядь – народна одиниця вимірювання пальцями рук).
 
29 грудня – Аггея
За спостереженнями, це холодний день з лютим морозом. Якщо сніг привалив впритул до парканів на Аггея – невдале літо, якщо залишається проміжок – на врожайне. На Аггея сильний мороз – буде він аж до Хрещення (19 січня), рясний іній – свята будуть теплими.
Прикмети та прислів'я грудня:
Сніг у грудні глибокий – урожай високий.
Сумний грудень у свято і в будень.
Заступай грудня дверима, то він тобі у вікно влізе.
У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.
Трапляється такий год, що в грудні на день сім погод.
Зимовий деньок, як комарів носик.
Грудень холодний та сніжний – хліб буде буйний та пишний.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Якби не зима, то б літо було довше.
Той в зимі голодує, хто літо гайнує.
Груднева днина куца: сюди тень, туди тень – та і минув день.
Сподівайся од нього добра, як од грудня тепла.
Який перший день грудня, така й уся зима буде.
Грудень холодний, сніжний та з вітрами – на врожай.
Якщо спекотним був липень, то грудень буде морозяним.
Як у грудні сніг заляже, то у серпні жито виляже.
Якщо грудень сухий, то буде довга, суха весна і сухе літо.
Дощова зима – ознака неврожайного року.
Якщо зима не настала в грудні й січні, то вона не настане до 10 лютого.
Зима морозяна з великим снігом віщує гарний врожай хліба.
Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває.
Коли грудень багатий на опади, то і червень дощовий.
Якщо липень був жарким, то грудень буде морозним.
Зима без снігу – не буде хліба.
Зима багата на сніг і ожеледицю – літо щедре на врожай.
Якщо на початку грудня йде сильний сніг, то в червні будуть сильні дощі.
У грудні багато інею на деревах – буде багато меду.
Грім у грудні на великі сніги.
Сухий грудень – сувора весна і сухе літо.
Якщо грудень холодний і сніжний – прийдешній рік буде урожайним.
 
Фільми : традиційні розваги наших предків
Добрі традиції. 13 грудня - Андрія. [Електронний ресурс]: [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 13.12.2016. – Мультимедійні дані (2 хв. 30 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=byFvFLo_wmg, вільний (дата перегляду: 1.12.2020). – Назва з екрана.
 
Вечорниці на Андрія: секрети святкових посиденьок. [Електронний ресурс]: [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 18.12.2014. – Мультимедійні дані (2 хв. 17 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=r36AWQwbBOQ, вільний (дата перегляду: 5.12.2020). – Назва з екрана.
 
Добрі традиції. День святого Миколая. [Електронний ресурс]: [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 11.01.2018. – Мультимедійні дані (3 хв. 07 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=gTtzf-YxnIs, вільний (дата перегляду: 6.12.2020). – Назва з екрана.
 
Ворожіння та випікання калити: як святкували Андріївські вечорниці в Музеї Івана Гончара. [Електронний ресурс]: [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 14.12.2018. – Мультимедійні дані (3 хв. 05 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=eSbS-7ZGXrQ, вільний (дата перегляду: 10.12.2020). – Назва з екрана.