четвер, 21 травня 2020 р.

ДЕНЬ ЄРУСАЛИМА


В Єрусалимі налічується більш ніж 2000 археологічних пам’яток, діють понад 60 музеїв, є 1578 громадських парків, понад 70 культурних центрів, 26 винних заводів. Наприклад, ботанічний сад міста має понад 6000 видів рослин.
В Єрусалимі щорічно відбувається близько 30 різних фестивалів. За днів Авраама Єрусалим називався Шалем. Лев - емблема муніципалітету Єрусалиму.

Відомо, що Цар Давид був похований на горі Сіон. Єрусалим є центром трьох єврейських свят Суккот, Песах і Шавуот.
Як свідчить історія, перший національний храм будували приблизно 150 000 єврейських робітників. Керували храмом 3300 чоловік. У Старому місті Єрусалиму є 7 відкритих воріт. Довжина стіни, що оточує старе місто, становить 4 кілометри. Протягом всієї єврейської історії євреї хотіли бути похованими на Оливковій горі. За деякими оцінками, зараз там налічується близько 150 тисяч могил, що відносяться до 15 століття.

Єврейське кладовище на Оливковій горі

У цей день, 28-го числа єврейського місяця іяра, єврейський народ святкує обєднання Єрусалиму, яке відбулося 7 червня 1967 року.
14 травня 1948 року було проголошено існування держави Ізраїль. Єрусалим був її столицею. Тим не менш, протягом перших 19 років становлення незалежності Ізраїлю Єрусалим був розділений, і його східна частина, де розташована головна іудейська святиня, знаходилася під контролем Йорданії. В угоді про перемир’я Йорданія погодилася дозволити євреям відвідувати свій сектор і молитися біля Західної стіни Єрусалимського Храму (Стіна Плачу). Але ця угода не дотримувалася. Протягом цих років євреї не мали доступу в Східний Єрусалим, Старе Місто. Єврейські жителі ізраїльської частині Єрусалиму постійно піддавалися небезпеці обстрілу з арабської сторони.

Стіна Плачу або Західна Стіна

У 1967 р. напруження між Ізраїлем та його сусідами переросло в 6-денну війну. Збройний конфлікт почався в Єрусалимі, коли йорданська армія відкрила вогонь по всьому кордону з Ізраїлем, що проходив по самому центру міста. За два дні запеклих боїв Армія Оборони Ізраїлю захопила всі йорданські позиції в Єрусалимі і прилеглих до нього районах. Сто вісімдесят три солдати загинули в битві за Єрусалим, багато хто був поранений. Через тисячоліття возз’єднане місто знову стало неподільною столицею єврейської держави. Як заявив генерал Моше Даян в той день 1967 року: «Єрусалим об’єднаний і ніколи не буде розділений». Перший раз за дві тисячі років саме святе місце євреїв потрапило під єврейський контроль.
Одразу після захоплення сектора східного Єрусалиму були зроблені кроки для об’єднання двох частин міста. Військові укріплення були розібрані. Руїни будинків, що стояли на нічиїй території, кинутих під час Війни за незалежність 1948 р., були знесені. Стіни та паркани, що розділяли місто, були зруйновані. Дороги, перекриті і зруйновані під час війни за Незалежність, були відновлені. Межі міста були істотно розширені, що прискорило його розвиток. Єрусалим перестав бути прикордонним містом, життя в ньому стала набагато більш безпечним.
Сьогодні Єрусалим – столиця Ізраїлю, що швидко розвивається. У ньому здійснює свою роботу Кнесет (парламент), тут розташовані офіційна резиденція президента країни, урядові міністерства та Головний рабинат. Між усіма політичними силами Ізраїлю існує угода з приводу того, що ні єдність, ні суверенітет Єрусалиму не можуть бути предметом переговорів. Зараз не тільки євреям, але і християнським і мусульманським меншинам забезпечений доступ до власних релігійних святинь. Тому День Єрусалиму для єврейського світу є і символом історичної справедливості, і знаком реальності мирного діалогу з іншими народами і конфесіями.

ФІЛЬМИ ПРО ЄРУСАЛИМ
1. Мой путеводитель. Иерусалим - Стена плача и кладбище, на котором места стоят миллионым [Електронний ресурс] : [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 7.07.2017. – Мультимедійні дані (04 хв. 06 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=vhZbgqIXtRU, вільний (дата перегляду : 15.05.2020). – Назва з екрана.
2. Ізраїль Свята Земля Слідами ІСУСА Єрусалим Вефлеєм [Електронний ресурс] : [документальний фільм] // You Tube. – Дата публікації: 7.02.2014. – Мультимедійні дані (1год.38 хв. 41 сек). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=RczyqkwZiaw, вільний (дата перегляду : 15.05.2020). – Назва з екрана.
КНИГИ ПРО ЄРУСАЛИМ В БІБЛІОТЕЦІ ДЛЯ ЮНАЦТВА

Єрусалим Небесний і земний. Що це? Місто Давида, Ірода Великого, Сулеймана Пишного? Вічність буття і політ душі в життя вічне? Два цих міста, земний і небесний, пов'язані міцно один з одним таємницею Божественного Промислу.
У першій частині книги викладається історія стародавнього Єрусалиму, зміст пророцтв про нього, йдеться про збережені в місті християнські святині. У другій частині наводиться Одкровення апостола Іоанна Богослова про Єрусалим Небесний.
Єврейський світ.

Найважливіші знання про єврейський народ, його історії і релігії

У своїй книзі, яка за кілька місяців стала світовим бестселером, професор Тель-Авівського університету Шломо Занд сміливо ламає статус-кво єврейської національної історіографії, ставлячи питання про існування «вічного» єврейського народу, спираючись на численні праці єврейських і неєврейських істориків XIX-XX століть. Читач-скептик, який прочитав захоплюючу книгу, зможе полегшено зітхнути – закони історії не роблять для євреїв ніяких винятків.

Книга «Єврейські цінності» відомого американського рабина Йосипа Телушкіна присвячена морально-етичним заповідям. Написана з гумором, простою і доступною мовою, ця книга стане для вас настільним учителем і допоможе знайти відповіді на багато питань, що стосуються єврейських цінностей. Найважливіші питання Йосип Телушкін розглядає, спираючись на тексти Талмуда і Тори, випадки з життя великих рабинів і простих людей, перекази і біблійні сюжети.


вівторок, 19 травня 2020 р.

Код української вишивки

Із знанням свого родоводу, історії рідного краю починається людина. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка – все це родовідна пам’ять, наша історія, наші символи.
У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка.
Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Прагнення прикрасити свій одяг, свій дім завжди було властиве людині. За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва.
Споконвіку українські жінки та чоловіки шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Бо вірили, що вона захищає людину від усього злого. Вважалося, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником магічної сили, яка є у людині. А водночас – це і оберіг.
Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка-вишиванка – є головним оберегом людини.
Українська вишиванка – це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію... Кольоровими нитками вона вплетена у наші традиції. І найважливіше те, що українська вишиванка, маючи вікову історію, не втратила своєї популярності і до сьогодні. Більше того, нині можна з впевненістю говорити про відродження українських традицій у сучасній інтерпретації. Українська вишиванка є абсолютно унікальним, автентичним продуктом, який характеризує не лише темперамент нації, але й є її візитівкою.
Вишиванка стала для нас не просто одягом, торговою маркою чи витвором мистецтва. Українська вишиванка – це свого роду сімейний оберіг, символ, який пройшов крізь покоління, єднає рід і вшановується як святиня. Маючи таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.
Сьогодні українці з гордістю підкреслюють свою приналежність до української нації все більше і більше. Найхарактернішим та найпростішим (у побуті) виразником своєї належності до України є вбрання, а саме вишита сорочка.
У кожного народу, нації є свій унікальний код, ДНК, який може бути захований, здавалося б, у простих речах – піснях, казках, оберегах, вишиванках . Щодо вишивки, то саме вона є тим символом, який зберігає ідентичність, розуміння себе. Вона є чимсь дійсно особливим – особистим, святим та таким рідним. Наші предки вірили, що вишита сорочка служить певним оберегом від усіляких недуг та недобрих поглядів.
Вишиванки носили усі та повсюди в Україні – від Львова до Луганська. Кожна область, район чи село володіли власною унікальною технікою вишивки. Вишита сорочка могла бути як святковою так і повсякденною, саме за цим вбранням можна було визначити походження власника та його статус у громаді.
Колір, візерунок, тканина сорочки відрізнялися в залежності від регіону, де виготовлялась вишиванка. Раніше нитки фарбували природними барвниками, а саме отриманими з того, що могло трапитись під рукою – листя, квіти, кора, лушпиння цибулі, а для закріплення кольору майстрині, а подекуди і майстри, нитки запікали у житньому тісті, аби колір не вицвітав століттями.
Найпоширенішими кольорами на вишиванці прийнято вважати червоний та чорний, адже саме вони вважалися магічними. Червоний – як символ життєдайної енергії, кохання, радості, а от чорний уособлював в собі незлічену кількість таємних, сакральних знаків до родючої землі, яка забезпечувала достаток то врожай.
Серед найпопулярніших кольорів також виділяють білий – колір світла, зелений – ріст і розвиток, прагнення до життя, синій – холод та вода. Орнаменталістика вишиванки дійсно вражає! В залежності від географічного районування, на вишиванці можна було зустріти зооморфний та антропоморфні орнаменти – зображення тварин і людей.
Такими орнаментами переважно користувались майстрині з Північної Буковини. А переважали геометричні і рослинні орнаменти. Їх зображали на Гуцульщині, Поділлі, Побужжі та на Полтавщині.
Не однією вишиванкою можуть пишатися українці! Поряд з вишитою сорочкою уваги заслуговує і вишитий рушник. Він, як і вишиванка, супроводжує людину від самого її народження, аж до смерті.
Новонароджене маля клали на вишитий рушник, на хрестинах, весіллі також був присутній рушник. На них вишивали голубів, півнів, грона винограду або калини .
Це були своєрідні обереги, що захищали людину. Крім того, вишивання сорочок та рушників сприяло формуванню у дівчат та жінок терпіння та відчуття краси! Дівчина мала вишити милому сорочку та весільний рушник, але мала це зробити особисто!
Вишиваючи рушник, вона вишивала свою долю. Це оберіг, який мав захищати майбутню родину від усіляких негараздів. Не допускались жодні вузлики, не можна було міняти голку, а роботу слід було розпочинати в четвер зранку.
До речі, бажано, щоб про це дійство знало якомога менше людей і ніхто не бачив рушника!
Сьогодні люди, купуючи сорочку або рушник, вже не відчувають тієї магії, оскільки не вкладають власної душі в процес її виготовлення. Та й знайти сьогодні справжню, автентичну вишиванку не так то й просто. Але все ж таки, якщо докласти зусиль, все можливо.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВИШИВАНКУ
В Україні існувала школа вишивки. Ще в XI столітті в Київській Русі сестра Володимира Мономаха Анна виступила засновницею школи. Саме тут дівчата опановували гаптування сріблом та золотом.

Перший модник у вишиванці
Ним був Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком. У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.
В Україні є близько сотні «вишивальних технік»! Серед найвідоміших технічних прийомів вишивання – гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння.
Кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.
Орнамент вишивок ділиться на три основні групи: абстрактний, рослинний і тваринний. Цікаво, що рослинний орнамент тепер можна зустріти не тільки в вишиванках, а і в колекціях іменитих дизайнерів, натхнених культурою і традиційним костюмом українського народу.
Одна з найоригінальніших вишиванок - борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.

На українських модних подіумах тема вишивки подається в найрізноманітніших варіантах. Багато відомих українських дизайнерів дуже вдало обігрують наш традиційний одяг, презентуючи і на батьківщині, і всьому світові чудові зразки своєї творчості.
Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків.
Приміром, у круїзній колекції «Resort» від модного дому «Valentino» чітко прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально!
Американський модний журнал про моду Vogue назвав українську вишиванку модною. Її успіх видання пояснює появою модельєра Віти Кін, яка почала активно використовувати традиційні українські візерунки в оформленні своїх костюмів.
Як бачимо, вишиванка підкорює світ. Будьмо в тренді.

КНИГИ ПРО ВИШИВАНКИ У ВІДДІЛІ КУЛЬТУРИ
ТА МИСТЕЦТВ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ ЮНАЦТВА

Альбом-посібник, що стане справжнім подарунком для всіх майстринь! Українська вишивка – перлина народної культури, візитівка українців та справжній культурний код, що зберігає в собі традиції наших предків. Чудові орнаменти, старовинні та сучасні крої сорочок, гармонійне поєднання кольорів… Вишиванки – це окраса українського традиційного одягу. Альбом-посібник стане справжнім подарунком для усіх, хто закоханий в українську вишивку! Композиції вишивки для чоловічих та жіночих сорочок створені на основі старовинних колекційних взірців.
З давніх-давен вишивка на одязі була оберегом, що відводив біду й привертав щастя. Разом із цією книжкою кожна майстриня зможе вишити узори на сорочках, рушниках, дитячому одязі. Тут зображені кольорові схеми та яскраві фотографії традиційних узорів різних регіонів України з поясненнями значення символів. Дізнайтеся, що символізують вишита калина, мак, ружі, листя хмелю, пави, сонце, зірки. Також ви знайдете викрійки як сучасного вишитого одягу, так і традиційної вишиванки.
В альбомі зображено фотографії, схеми орнаментів і кроїв давніх сокальських сорочок з фондової збірки Музею народної архітектури та побуту у Львові. Видання розраховане на викладачів і студентів художніх навчальних закладів, дослідників української вишивки, майстринь і широкого кола шанувальників народного мистецтва.
У монографії вперше досліджено народний досвід подільської вишивки у генетичному взаємозв’язку матеріалу і техніки вишивання, топографії вишивки та крою виробів, окремих мотивів і стилістичних особливостей орнаменту. Визначено й охарактеризовано типи подільської вишивки, їх специфічні ознаки та спільні національні риси у контексті традиційної української вишивки.
Книга знайомить читача з історією української вишивки від X до XX століття. Розглядаються особливості самобутньої народної вишивки, її локальні характеристики щодо історико-етнографічних регіонів, описуються основні техніки шиття, розкривається символіка рушників, їхнє значення у святах і обрядах. Висвітлюються особливості монастирського шиття XVI–XVIII століть, панського середовища XIX століття, звернення митців авангарду до традицій народної вишивки на початку XX століття. Видання розраховане на учнів шкіл, студентів художніх закладів, викладачів народознавства, широке коло читачів, усіх, хто прагне навчатися вишивати.
Сьогодні в маси повертається інтерес до традиційних нарядів. Але не варто забувати, що вишивка – не лише декор. Це ціла історія, закодована в штрихах. За візерунком та кольорами можна дізнатись про географію та призначення одежини. Тому вишиванку варто обирати з обачністю.
Хочете дізнатись більше про цей вид народної творчості, почерпнути натхнення для пошуків нової сорочки, чи спробувати вишити свою власну? Почніть з цієї книги.
«Вишивання долі» – це розвідка про потаємні коди української орнаментальної символіки, яка поглиблює тему космічного буття людини в потоках світлоносних енергій матеріального світу, частково розкриту Марією Чумарною у книзі «Код української вишивки». Вона в новому ракурсі розкриває можливості впливу людини на долю, на здоров'я власного тіла, благополуччя сім'ї і роду через повернення до джерел духовного знання наших предків.
Особливістю нової книжки є те, що вона наближена до потреб тих, хто практично займається відновленням зразків стародавньої вишивки, хто шукає нових «старих» ідей у творенні власного одягу. Тут подано 56 видів техніки шиття, розкладки узорів, які підготувала і систематизувала майстер художньої вишивки Віра Чипурко.



субота, 16 травня 2020 р.

Фредді Мерк’юрі

У Всесвітній день пам’яті померлих від СНІДу
згадуємо кумира мільйонів
Фредді Мерк’юрі

Сьогодні, в третю неділю травня, люди у всьому світі згадують рідних, близьких, просто знайомих, які померли від СНІДу.
Всесвітній день пам’яті жертв СНІДу відзначається з 1983 року в пам’ять про померлих від цієї хвороби і для надання допомоги ВІЛ-інфікованим. У 2020 році цей день припадає на 17 травня.
Традиція вшанування пам’яті померлих від СНІДу була започаткована в американському місті Сан-Франциско, тоді ж була запропонована й символіка антиснідового руху: червона стрічка, прикріплена до одягу.
CНІД залишається однією з основних проблем світової охорони здоров’я. Він географічно поширений усюди і на сьогодні офіційно зареєстрований майже в усіх країнах світу. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, за останні 30 років вірус забрав понад 25 мільйонів людських життів. Найбільш ураженим регіоном є Африка, на південь від Сахари – тут майже кожен двадцятий дорослий житель має ВІЛ.
Американський актор Рок Хадсон, танцюрист Рудольф Нурієв, письменник Айзек Азімов, лідер групи “Queen” Фредді Мерк’юрі, французький філософ Мішель Фуко, супермодель Джіа Каранджі, олімпійський чемпіон з фігурного катання Ондреа Неліпа, та Джон Каррі, ізраїльська співачка Офру Хазу.. Цей список знаменистой, які стали жертвамид СНІДу можна продовжувати, і саме завдяки їм світ визнав таку проблему як ВІЛ. 
«Враховуючи чутки, що ходили в пресі останні два тижні, я хочу підтвердити: аналіз моєї крові показав присутність ВІЛ. У мене СНІД. Я вважав за потрібне тримати цю інформацію в секреті, щоб зберегти спокій рідних і близьких. Однак прийшов час повідомити правду моїм друзям і шанувальникам у всьому світі. Я сподіваюся, що кожен приєднається до боротьби з цією жахливою хворобою », - заявив легендарний Фредді Мерк’юрі.
Наступного дня, 24 листопада, близько сьомої години вечора Фреді Мерк’юрі не стало. Він помер у своєму будинку в Лондоні від бронхопневмонії, яка розвинулася через ВІЛ-інфекцію та СНІД. Після того, як стало відомо про його смерть, тисячі людей прийшли до огорожі його будинку Garden Lodge, щоб покласти на доріжки букети квітів, листівки, листи і фотографії.
Фредді Меркьюрі, уроджений Фаррух Булсара, народився 5 вересня 1946 року в Стоун-Тауні, Занзібар. Батьки виховували Фарруха відповідно до парсійскої культури. У 1954 році батьки віддали сина в школу Святого Петра в Панчгані.
У перші роки навчання однокласники Фаррух придумали називати його Фредді. Фредді навчався добре, проявляючи великий інтерес до музики і творчості, він відмінно малював, співав у шкільному хорі і брав участь в шкільних постановках. На його здатності звернув увагу директор школи. За окрему плату він запропонував організувати курси гри на фортепіано для Фредді. Батьки погодилися. Фредді отримав можливість розвивати свій рідкісний талант.
У віці 12 років Фредді став учасником першої в своєму житті групи, яку він же і організував - "Непосиди". Група виступала на шкільних вечорах, танцях, різних заходах. Фредді брав участь в своїй групі в якості піаніста. Незабаром сім'я перебралася до Англії, де Фредді вступив до політехнічного коледжу.
Влітку 1969 року він закінчує навчання з заслуженим дипломом і вирішує серйозно зайнятися музикою. Однією з перших його англійських груп стало тріо IBEX. Наприкінці 1969-го року група розпалася. У квітні 1970 року його давній друг Стаффелл вирішив покинути групу SMILE, в яку неодноразово запрошував Фредді. Місце, що звільнилося вокаліста зайняв Фредді.
Він змінив назву групи на QUEEN, а своє прізвище - на Мерк’юри. Так почалася легендарна історія Queen, яка з успіхом виступала багато років.
Багато хто називає Фредді Мерк’юрі кращим співаком ХХ століття. Відомо, що діапазон музиканта становив чотири октави, шанувальники вважають, що Мерк’юрі міг взяти навіть п'ять октав. Басист "Queen" Джон Дікон згадує про Фредді Мерк’юрі, як про справжню легенду, і говорить про те, що своїм потужним голосом на високих нотах він навіть міг бити посуд.
Надзвичайний голос Фредді, завдяки якому він вважається найвидатнішим вокалістом британської поп-музики, став предметом наукових досліджень.
Цей голос є настільки унікальним, що група вчених зі Швеції, Австрії та Чехії взялася вивчати, як саме працювала горлянка Мерк’юрі.
За повідомленням наукового видання Logopedics Phoniatrics Vocology, вчені встановили, що природа наділила співака баритоном, хоча прославився він як тенор.
Дивовижні ноти, які до сьогодні зачаровують мільйони прихильників, Фредді брав завдяки спеціальній техніці, притаманній майстрам тувинського горлового співу, - вібрації не лише голосових, а й вентрикулярних складок. У поєднання зі швидким нерегулярним вібрато (зміна висоти, сили і тембру голосу) ця техніка й стала феноменом, який не можна переплутати ні з чим.
Багато пісень він написав для гурту сам: «Bohemian Rhapsody», «Seven Seas of Rhye», «Killer Queen», «Somebody to Love», «Good Old-Fashioned Lover Boy», «We Are the Champions», «Bicycle Race», «Don't Stop Me Now», «Crazy Little Thing Called Love» і «Play the Game» та інші.
Навіть в сумних  піснях, записаних Фредді під час хвороби, є якась стійкість і феноменальна любов до життя.
2003 року його посмертно ввели до Зали слави піснярів, а в 2005 році Британська академія піснярів, композиторів і авторів посмертно вшанувала його Нагородою Айвора Новелло за видатне зібрання пісень.
Найцікавішим аспектом у написанні пісень Мерк’юрі було широке коло жанрів, котрі він використовував. Зокрема, поміж інших стилів, туди входили рокабілі, прогресивний рок, геві-метал, госпел і диско. Як він пояснив в інтерв’ю 1986 року, «я ненавиджу робити те ж саме знову, і знову, і знову. Мені подобається бачити те, що зараз відбувається в музиці, кіно і театрі, і об’єднувати всі ці речі».
Так званий "герб Queen", який можна побачити на всіх ліцензованих продуктах гурту, - це також творіння Фредді Мерк’юрі.
Створити емблему, що насправді виглядає дуже "по-королівськи", допомогли співакові роки навчання в Ілінському коледжі мистецтв, який Мерк’юрі закінчив із дипломом дизайнера-графіка.
Основу герба склали символи знаків зодіаку усіх членів гурту Queen: два леви відображають астрологічні знаки Роджера Тейлора і Джона Дікона, Рак – Браяна Мея і дві феї – знак самого Фредді, Діви. Літера Q і корона символізують назву гурту, а фенікс є охоронцем усього цього творіння.
Під час зйомки відео до пісні "These Are The Days Of Our Lives" Мерк’юрі годинами накладали грим, аби приховати темні плями на обличчі і руках. Він був настільки слабкий, що зйомки кожного дубля розтягувалися на години, а щоб випити шампанського, йому доводилося тримати келих двома руками.

Кліп закінчується реплікою, яку Мерк’юрі промовляє із сумною посмішкою на обличчі: "Я попри все люблю вас". "У цьому відео він сказав своє "прощавайте", - сказав гітарист Queen Брайан Мей.

неділя, 10 травня 2020 р.

Сальвадор Далі – дивак чи геній?

«Сюрреалізм - це я!» - так сказав про себе Сальвадор Далі. Його картини не забуваються, не передаються, красиві, приголомшливі, нереальні та сповнені сновидінь. Його називали генієм, божевільним, диваком і підкаблучником. Багато в чому своєю творчістю він зобов’язаний своїй коханій з російським корінням - прекрасній Ґалі, яку він зображував на багатьох своїх полотнах. Такий вже був великий Сальвадор Далі.
Сальвадор Далі - каталонський живописець, гравер, скульптор, режисер, письменник. Один з найвідоміших представників сюрреалізму. Його особистість донині приковує до себе пильну увагу.
Сьогодні, 11 травня, митцю, який скромно називав себе генієм, виповнилося б 116 років. З цієї нагоди ми зібрали для вас цікаві факти з життя Сальвадора Далі.
Немає байдужих людей до його творчості. Його картини або заворожують або зовсім не сприймаються. Нестримна фантазія, сумісність несумісного, яскраві соковиті мазки, гротескові образи. Фантасмагорія його картин вражає і викликає непідробні емоції.
У Сальвадора Далі був старший брат, який помер від менінгіту. Зневірені батьки знайшли розраду в народженні Сальвадора, пізніше сказавши йому, що він - реінкарнація свого старшого брата.
Сальвадор Далі свій талант почав проявляти ще в ранньому дитинстві. Будучи неслухняною дитиною, він постійно привертав до себе увагу. Істерики, капризи, ексцентричні витівки... Перебувати поруч з ним було непросто. Але батьки шалено любили сина, прощали йому всі його провини, навіть найогидніші. У той же час Далі дуже любив малювати і проводив багато часу за улюбленим заняттям.
Свою першу картину він намалював у 10 років і стало зрозуміло - зростає геній. Поєднання ексцентричного характеру і художніх нахилів - результат, який ми бачимо в картинах художника.
В юності Сальвадор Далі захопився ідеями анархізму. Став вивчати французьку школу живопису - футуризм, кубізм, фовізм, символізм. Намагався працювати в манері авторів цих шкіл. Вивчав також класичну школу живопису. В цей же час почав займатися публіцистикою, в основному, в жанрі есе.
Величезну роль в житті талановитого художника зіграла його дружина Ґала (Олена Дьяконова). Вона була фізичною і духовною музою для його картин. Сальвадор обожнював свою Ґалу, вона - захоплювалася його талантом.
Пробував себе Далі і в кінематографі. Брав участь в зйомках фільму «Андалузький пес», де був автором сценарію. Завдяки талановитому монтажу картини, вона викликала асоціації гротескового абсурду, що так властиво художнику. Пізніше була ще одна картина - «Золотий вік».
А такі символи в картинах, як стікаючий годинник, диван-губи, телефон-омар, слони на височенних тонких ногах - тільки підкреслюють сюрреалістичну фантазію художника.
 

Намагаючись переконати глядачів у реальності маревного світу, Сальвадор Далі в кожній своїй картині зіштовхує і об'єднує несумісні образи, фігури і поняття.
Крім живопису художник займається і сюрреалістичними об'єктами. Він виготовляє свої «скульптури» з буденних речей і матеріалів, але подача їх глядачеві відбувається в абсолютно гротесковому вигляді. Піджак, вишитий склянками, гіпсові муляжі, розфарбовані божевільними квітами і перетягнуті мотузками. Далі цікаво маніпулює звичайними предметами, створюючи незвичайні об'єкти.
Пробує себе художник і в модній на ті часи «атомній» темі. Ця тема присутня у нього в картині, де він зобразив свою Ґалу. Також він намагався створити інститут, в якому було б можливо вивчення впливу атомної бомби на мистецтво в цілому.
Найвідоміші картини Далі
«Постійність пам’яті» (1931)
Далі говорив, що картина «Постійність пам’яті» народилася після того, як він побачив сир, що плавиться на гарячому тості. Він намагався зобразити нелінійність часу, його плинність і безповоротність. Під час написання картини Далі скаржився на головний біль, і він відобразився на полотні у вигляді сплячої голови.
Саме ця мініатюрна картина стала найзнаменитішою серед шедеврів Далі та одна з 20 найвідоміших картин світу. Він любив цю свою роботу, багато говорив про неї і дуже нею пишався. Ґала говорила про це полотно, що побачивши його хоч раз, більше його не забудеш.
«Жіноча фігура біля вікна» (1925)
Під час навчання у Королівській Акaдемії, яку він так і не закінчив, Далі створює приголомшливе полотно «Жіноча фігура біля вікна». Моделлю стала сестра митця Анна Марія. Це - найбільш значуща робота того періоду, виконана в стилі реалізму. Помітний вплив на автора робіт знаменитих реалістів кінця XIX - початку XX століття. Жінка, що стоїть до глядача спиною, вдивляється в нескінченну гладь моря. Гра світла і тіні прекрасно передає форми жіночого тіла, а пейзаж за вікном і інтер’єр кімнати ніби існують самі по собі в різних реальностях. Манера автора вже стає неповторною. Це - перший шедевр Далі.
«Таємна вечеря» (1955)
Бyдучи справжнім і темпеpаментним іспанським католиком, Далі використовував тексти Євангелія для відтворення у своїx полотнах нових ідей, форм і нового змісту. Картина «Таємна вечеря» візуально схожа на фреску, її композиція строго симетрична. Ті ж пози Христа і його учнів, ті ж жести, але від цього полотна зовсім інше враження. Перед глядачем відтворений інтер’єр зі скляним дахом і стінами, швидше схожий на будівлю майбутнього. За величезними вікнами - неживий пейзаж, над яким розпростерті Божественні обійми. Центральна фігура Христа дуже жива, незважаючи на те, що вона прозора і крізь неї проглядається пейзаж. На противагу прозорості і наповненій Святим Духом суті Христа, його учні зображені звичайними людьми. Вони схилили голови, слухаючи проповідь. Жестами рук Христос нібито говорить глядачеві, що він є син Божий.
Сальвадор Далі був не лише геніальним художником, а й винахідником. Багато його винаходів втілені в реальності, попри те, що первинний задум здавався абсолютно божевільним. Далі писав: «Все мною винайдене, втілилося в життя - але не мною і настільки бездарно, що й сказати не можна».
Ось деякі з винаходів:
Спектральні окуляри-калейдоскоп, що змінюють дійсність. Це Далі придумав їх для автотуристів у випадку, якщо пейзаж наводить нудьгу.
Туфлі на ресорах, щоб насолоджуватися ходьбою.    
Грим, що приховує тіні. Далі дійсно з ним експериментував, ретельно вивчаючи склад, яким користуються японські гейші.
Фотомаски для репортерів.
Пластикове крісло, що застигає у відповідно до фігури господаря.
Сукні з різноманітними анатомічними накладками, сконструйованими з точних розрахунків і в повній відповідності з ідеалом жіночої краси, народженим чоловічою еротичною уявою. Мабуть, єдиною не зовсім звичайною деталлю суконь Далі є додаткові груди, які потрібно причіплювати до спини. Далі вважав, що вони повинні були зробити переворот в моді.
Накладні нігті з маленьким дзеркальцем у кожному з них.
Прозорий манекен, всередину якого наливають воду і запускають рибок.
У 1969 році Сальвадор Далі створив логотип карамелі «Чупа Чупс» для Енріке Берната. Той звернувся до свого земляка Сальвадора Далі з проханням намалювати впізнаваний логотип. Геніальний художник взяв за основу тодішній логотип у формі жовтої квітки, але прибрав зображення самої карамелі та чорне обведення, додав світлішого відтінку і змінив шрифт.
Далеко не всім відомо, Сальвадор Далі встиг неабияк здивувати знавців ювелірної справи.
За ескізами Далі ювелір Карлос Алеманнія створив 37 ювелірних прикрас, ще два були створені вже після смерті художника. Всього в світі існує 39 ювелірних виробів за ескізами Сальвадора Далі. Починаючи з воєнного 1941 року, коли Далі живе і працює в США, компанія нью-йоркських ювелірів «Alemany & Ertman» втілює фантазії майстра в життя під його контролем. Одне за одним на світ з'являються твори мистецтва, «намальовані» дорогоцінними матеріалами.
Ескіз і брошка «Королівське серце» з пульсуючою серединою (1953 р) Золото, рубіни, сапфіри, смарагди, аквамарини, хризоліт, аметист, гранати, діаманти Вінценосній особі присвячена й брошка «Королівське серце» (1953 р), виконана на честь правління Єлизавети II (ідею шедевра Сальвадору підказала Ґала). У штучці об'єднані 46 рубінів, 42 діаманти і 4 смарагди, але головна її «родзинка» - рухливий центр. Завдяки особливому механізму внутрішня частина виробу пульсує, немов жива!
Не менш відома брошка «Око часу». У центрі ока з платини та діамантів переливається блакитний емалевий циферблат годинника. В куточку видно рубін, від якого тягнеться алмазна сльоза. Композиція уособлює невблаганний плин днів, від якого не сховатися - око бачить сьогодення, минуле та майбутнє. Копію аксесуара носила Софія Грецька, королева Іспанії.
Театр-музей Сальвадора Далі (Фігерас, Іспанія) - це місце must-see для усіх шанувальників творчості знаменитого іспанського художника-сюрреаліста. І не лише тому, що тут знаходиться основна частина його картин, а й навіть тіло Далі, яке поховали під плитою саме в цьому будинку. Дивує відвідувачів і незвичайний зовнішній вигляд музею, який вигадав і над яким десять років працював сам художник.
На сайті музею доступний віртуальний тур. Пройтися можна лише деякими виставковими залами, але це все одно вражає. «За допомогою цього віртуального візиту ми запрошуємо вас здійснити екскурсію деякими приміщеннями музею і побачити деякі вироби та предмети, виставлені там, за допомогою панорамних зображень. Однак пам’ятайте, що в театрі-музеї Далі є набагато більше», – заохочують до особистого візиту на сайті.
Більше про видатного художника у книгах відділу культури та мистецтв.


пʼятниця, 1 травня 2020 р.

2 травня у світі відзначають Всесвітній день скрапбукінгу.

Що це таке? Для чого потрібен скрапбукінг? Де його використовують? Відповіді на ці та інші питання даємо просто зараз.
У нашому житті час від часу відбуваються події, які є для нас знаковими, поворотними або просто приємними. Природно, що ми хочемо пам'ятати про них і намагаємося тим чи іншим чином їх увічнити. Тому людство винайшло фотографію. Наступним кроком став винахід фотоальбомів. І вже на цьому сприятливому грунті розрослася ідея скрапбукінгу. Назва «скрапбукінг» - це похідне від двох англійських слів scrap - вирізка та book - книга. Технологія скрапбукінгу спочатку використовувалася для прикрашання фотоальбомів, надання їм оригінальності та унікальності. Згодом скрапбукінг переріс у втілення єдиної думки яскравими виразними візуальними засобами.
Історія ж скрапбукінгу сягає корінням у давнину, адже записні книжки, журнали, що містять різні записи, були присутні практично в усіх культурах. Так у Стародавній Греції було «модно» мати спеціальну книжечку для записів, куди можна було вносити будь-яку почуту важливу інформацію і свої думки. В Англії у XV столітті теж відбулось певне нововведення – поважні лорди та леді заводили своєрідні книги, куди записували все найважливіше, що хотіли зберегти і запам’ятати. Це і рецепти, медичні знання, цитати, поезію, листи і навіть молитви. Записники подібного роду були особливо популярні у студентів або вчених людей, які хотіли якомога більше запам’ятати корисного. У США в 18-19 століттях жінки і чоловіки вели альбоми вже по-новому, прикрашаючи цитати і вірші вирізками з газет, наклейками з кольорового паперу. Використовували також етикетки для прикрас. Навіть сам президент Томас Джефферсон створював альбом для себе і сім’ї, де зберігав дорогі серцю вірші, цікаві статті і навіть засушував листя. У нього було кілька альбомів, які він дуже дбайливо оберігав, зберігаючи їх у шкіряних обкладинках. За правління королеви Вікторії, з’явилися альбоми з замочками, щоб щоденник був індивідуальним і недоторканним. Навіть наші бабусі та мами в минулому створювали різні альбоми друзів та альбоми-пісенники, куди обов'язково вклеювали портрети улюблених виконавців, газетні та журнальні вирізки, тексти пісень і ноти.
Сучасний скрапбукінг, в тому вигляді, який існує зараз, зародився на Заході в 80-х роках минулого століття, і спочатку був захопленням домогосподарок. Однак з часом це захоплення набуло глобальних масштабів. І в підсумку скрапбукінг трансформувався у різновид творчості, яким із задоволенням займаються представники різних соціальних груп.  Сучасним витком у розвитку скрапбукінгу можна вважати подію, яка сталася в 1980 році. Саме цей рік вважають відправною точкою для зародження нових тенденцій в творчості скрапбукінгу. Сім’я Крістенсен зі США принесла на виставку цілих 50 альбомів своєї сім’ї, де була зібрана вся історія їхнього роду. Звичайно, їх альбоми викликали чималий інтерес, їх розглядали, обговорювали і захоплювалися. Крістенсени, побачивши, який фурор викликали їх родинні альбоми серед публіки, вирішили створити книгу про те, як потрібно вести скрапбукінг. Книга називалася «Спогади, що ожили». Рівно через рік вони заснували перший магазин, де продавали всі важливі матеріали для скрапбукінгу, а з розвитком інтернету і продажів через мережу з’явився їх перший інтернет-магазин, де продавалися товари для створення домашніх альбомів. В Україні ж захоплення цим видом творчості тільки починає набирати обертів.
Як відомо, скрапбукінг спочатку використовувався як техніка прикрашання фотоальбомів, але з часом відбулося розширення сфери застосування цієї технології. Тому зараз вона активно використовується в оформленні: класичних паперових альбомів, цифрових фотоальбомів, рамок для картин і фотографій, листівок, панно, подарункової і звичайної упаковки.
З появою комп’ютерів і впровадженням інтернету по всьому світу з’явився новий вид скрапбукінгу, який називають цифровим. Тепер такий вид доступний всім і кожному, так як гаджети стали доступні, а інтернет – недорогим. Оформляти альбоми в цифровому вигляді зручно, це суттєво економить час і приносить чимало задоволення. Однак багато хто стверджує, що щоденник ручної роботи приносить більше радості і задоволення, так як сам процес створення є надихаючим і творчим. Крім того такий витвір можна спробувати на дотик. Як би там не було, зараз кожен сам може для себе вирішити, який вид скрапбукінгу йому до душі і де краще проявити свою фантазію.







вівторок, 28 квітня 2020 р.

День танцю

Хай живуть різні танці –
Балетні та естрадні,
Народні і класичні,
Спортивні і величні!
Швидкі і повільні,
Часом перевірені,
Старовинні, сучасні –
Мистецтво танцю чарівне!
Сьогодні день особливий для всіх, хто живе в ритмі танцю, хто йде по життю, танцюючи, хто не може втриматися, коли чує музичний ритм, і, не маючи змоги протистояти покликові душі, робить невимушені па.
З 1982 року, за рішенням ЮНЕСКО, 29 квітня відзначається Міжнародний день танцю. Ця дата обрана не випадково. Адже цього дня, 1727 року, народився Жан Жорж Новер, французький балетмейстер, реформатор та теоретик хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету».
Існує дуже багато видів і форм танцю. Народний танець – яскраве вираження менталітету і творчості кожного народу, віддзеркалення традицій, хореографічної мови, пластичної виразності у співвідношенні з музикою. Класичний танець є основою мистецтва балету, започаткованого наприкінці XVI століття, і вимагає спеціальної підготовки. Естрадний танець має власну специфіку та підпорядкований завданням підтримки виступу певного естрадного співака.
За кількістю учасників танці поділяються на сольні танці, парні танці та групові танці. За призначенням танці поділяються на соціальні, обрядові, сценічні, еротичні тощо.
Пропонуємо здійснити подорож по деяких країнах світу і дізнатися про їх національні танці. Танці народів світу збереглися крізь століття і є невід’ємною частиною їх культури і традицій. Багато з них поширилися по всьому світу і стали популярними, інші ж видозмінилися і злилися один з одним.

 Гопак, Україна. Гопак вважається національним українським танцем. З боку він виглядає дещо захопленим і шаленим, тому що містить елементи військового ритуалу козаків шістнадцятого століття. Вони святкували переможні битви танцем з акробатичними стрибками, а іноді навіть використовували мечі. Пізніше в гопаку стали брати участь і жінки, танець з’явився в балетах і операх, але при цьому зберігши свою колоритність. Гопак вважається демонстрацією сили, спритності і благородства. Використовуються наряди, ідентичні формі запорізьких козаків 16 століття.

 Сиртакі, Греція. Назва танцю Сиртакі походить від грецького слова «дотик». Цей танець з’явився відносно недавно – в 1964 році. Його придумали спеціально для епізоду у фільмі «Грек Зорба», тому помилково вважають його традиційним народним танцем Греції. Проте, він поєднує в собі деякі фігури стародавнього танцю грецьких воїнів під назвою Хасапіко. Популярний грецький композитор Микис Теодоракис написав також музику, яка використовується танцюристами Сиртакі. Саме після появи фільму на телеекранах Сиртакі став невід’ємним символом Греції і найпопулярнішим танцем, який поширився по всьому світу.

 Фламенко, Іспанія. Іспанський традиційний танець фламенко буквально випромінює чуттєвість і трагічність. Фламенко називають найкрасивішим виразом почуттів у танці, яке тільки можна уявити. Виконаний належним чином, цей танець вразить вас своєю пишністю, тріпотливими і ритмічними рухами, складними правилами і фігурами. Не забувайте підтримувати горду поставу і образ розлюченого переляку, що дуже важливо для танцюриста Фламенко. Помилково вважати, що невід’ємним атрибутом Фламенко є кастанети – це скоріше матеріал для туристів.

 Мазурка, Польща. Виникла у мазурів (етнічна група поляків), звідки й походить назва танцю. Танець виконується парами по колу стрімко, динамічно і виразно. Ліричний початок поєднується з войовничим елементом. Легкі ковзні рухи змінюються ударами каблуків і хвацьким пристукуванням. Зрештою мазурка набула широкого розповсюдження у всіх європейських країнах як бальний танець, а в сценічній обробці увійшла до оперних і балетних спектаклів.

 Полонез, Польща (скорочено пол. polonez, фр. polonaise, від фр. polonais – польський) – це урочистий бальний танець. Він народного походження. У XVI ст. він був поширений як придворний танець у Франції та інших європейських країнах. Музичний розмір його 3/4. Танцюючі рухалися парами, м'яким урочистим кроком, акцентованим на третій чверті кожного такту, плавним присіданням. Після урочистого ходу полонез виконувався з різноманітними фігурами, зберігаючи при цьому церемоніальний характер.

 Чардаш, Угорщина Найбільш поширений і характерний угорський танець. Назва його походить від слова “чарда”, що означає “корчма”. Раніше корчма в Угорщині служила місцем відпочинку для пастухів, простого люду, а згодом вона перетворилася на своєрідний клуб для населення. З 30-х років XIX ст. танець був найпопулярнішим як бальний танець; як народний танець існує в Угорщині й донині.

 Полька, Чехія (від чеського “пулка” – половинка) – старовинний чеський народний танець, що одержав свою назву завдяки півкроку, на якому побудовані його рухи. Виконується полька парами по колу. Це жвавий і простий за формою танець, який одержав на початку XIX ст. широку популярність у Словакії, Сербії, Угорщині, Австрії. У 40-х роках того ж століття полька поширилася по всій Європі як бальний танець.

 Вальс, Австрія.
Вісімдесяті роки XVIII століття – це час, коли вальс придбав популярність у Відні, а потім поширився по всіх країнах світу. Його батьківщиною визнана Німеччина та Австрія. Саме цей танець став еталоном, прикладом для створення ряду бальних танців. У Чехії схожий танець називався «манетік», у Франції «лавольта». Більш всіх схожий на вальс австрійський танець під назвою «Лендер».

 Кан-кан, Франція.
Запальний і яскравий танець кан-кан з'явився в XIX столітті. Спочатку він зародився в робочих кварталах. Простий народ, втомлений від важкої роботи, хотів бачити веселі та святкові танці. Саме таким і був кан-кан. Спочатку цей танець виконувався однією танцівницею. Час потому його почали танцювати одночасно кілька дівчат, вишикувавшись в один ряд. Глядачеві сподобався такий варіант виконання. Запальний Кан-Кан став масовим танцем.

 Ірландські танці, Ірландія. Сформувалися у XVIII-XX століттях, як зрозуміло з назви, в Ірландії. Особливої популярності вони набули після того, як в дев'яностих роках весь світ побачив танцювальне шоу Riverdance і пішли за ним інші ірландські шоу. Ірландські танці поширилися по всьому світу Танці виконуються тільки під ірландські мотиви. Танцюристи завжди тримають руки вздовж тіла. Це, на думку експертів, не тільки ускладнює танець, але ще й привертає увагу глядачів.

 Самба, Бразилія. Усміхнені жінки в яскравих карнавальних вбраннях, що розгойдуються в такт музиці стегна і руки – все це є елементами культового бразильського танцю. Самба – танець і музичний жанр, який невіддільний від бразильської ідентичності. Навіть національна знаменита футбольна майстерність, як кажуть, походить від самби. Завдяки легендарному карнавалу Ріо-де-Жанейро танець знайшов світову популярність. Існують десятки різновидів самби, в залежності від регіону країни.

 Танго, Аргентина. Танго розвивалося разом зі столицями, де народився танець – Монтевідео і Буенос Айресом. Найбільш поширена танцювальна версія танго існує з початку двадцятого століття, але існує і безліч інших різновидів і стилів. Маловідомий факт полягає в тому, що спочатку танго танцювалось тільки чоловіками. Також цікаво, що танець має африканське коріння, так як зародився в африканських спільнотах Буенос-Айреса. Танго поширилося по всьому світу. Практично в кожному місті країни є клуби, де можна практикуватися і вивчити базові рухи.

 Сальса, Куба. Сальса – це не просто танець, а скоріше стиль життя, охопивши весь світ потужний рух, об’єднує сотні тисяч людей по всьому світу. Сальса об’єднує в собі ряд латиноамериканських танців, включаючи реггетон і меренге. Постійно підключаються інші стилі і танці, виникають нові різновиди сальси. У сальси є власна універсальна мова, зрозуміла для танцюристів з будь-якого куточка світу. Ви можете приїхати куди завгодно, і навіть не знаючи місцевої розмовної мови знайдете загальне розуміння з танцюристами сальса. Як рух, сальса оформилася в Нью-Йорку в 1970 роках, але в різних регіонах світу є свій власний стиль танцю.

 Танець живота, Алжир. Танець живота вважається традиційним в Алжирі, але виник під французьким впливом. У нього злегка конфліктна репутація, пов’язана з походженням танцю. Жінки алжирського народу Улед Наїл завжди славилися своїм барвистим одягом і ефектними прикрасами. Коли ці кочові берберські племена виявилися в скрутному становищі, жінкам довелося шукати роботу у великих містах. Вони виявилися найбільш затребувані, як виконавиці танцю живота. Зараз танець поширився по всьому світу і є досить популярним у всіх країнах.

 Хіп-хоп, Америка.
Виконавці танцю хіп-хоп рухаються під музику реп, здійснюючи розв'язні, розслаблені і м'які рухи. Стиль танцю зародився в Америці, де його виконували прямо на вулицях. Сьогодні хіп-хоп можна з повною впевненістю назвати найпопулярнішим сучасним танцем у світі. Його можна бачити в кліпах зірок, на вечірках і в клубах. Танець не стоїть на місці, постійно розвивається. Він ускладнюється, додаються нові рухи, характерні такими напрямками, як латина, сальса, джаз, реггі, поп, брейк, локінга та ін.

 Ритм-енд-блюз, Америка (R'n'B). Ще один сучасний танець, один з лідерів за популярністю - клубний R'n'B. У ньому переплетені елементи фанку, блюзу та хіп-хопу. Під час виконання можна бачити і рух стегнами, і імітацію грудною кліткою биття серця, і стрип-пластику. Даний клубний танець виконується під ритм-енд-блюз. Найбільше цей стиль танцю схожий на хіп-хоп, тільки більш чуттєвий, граціозний, пластичний. Основними рухами є кач і шейк.

 А от самий популярний танець у світі вважається «макарена». Танець, який танцювали у всіх країнах світу, не залежно від віку і статі, придумали спеціально, щоб виконувати його під популярну пісню «Макарена». Назвали цей танець так само. Завзятий танець з невибагливими рухами давав людям можливість розслабитися, забувши про насущні проблеми, танцювати і сміятися. Він народився в іспанській Андалузії. За рік танець макарена підкорив весь світ. Його танцювали на весіллях і днях народження, на корпоративах і в місцях відпочинку.

Про любов до танців дуже гарно сказав якось найуспішніший виконавець в історії поп-музики, танцюрист Майкл Джексон: «Свідомість виражає себе через творчість. Світ, в якому ми живемо, є танцем творця. Танцюристи приходять і йдуть в одну мить, але танець продовжує жити. Дуже часто, танцюючи, я відчуваю дотик чогось священного. У такі моменти я відчуваю, що моя душа злітає і стає одним цілим з усім, що існує. Я стаю зірками і місяцем. Я кохаю і є коханим. Я стаю переможцем і переможеним. Я стаю господарем і рабом. Я стаю співаком і піснею. Я продовжую танцювати - цей вічний танець творіння. Творець і творіння зливаються в гармонії. Я продовжую танцювати ... і танцювати ... і танцювати, адже існує тільки ... танець».