День українського кіно: п’ять книг, які варто прочитати

Кіно – це більше ніж розвага. Це мистецтво, яке формує наше сприйняття світу, зберігає історію, створює культури і надихає покоління. Від перших експериментів із рухомими зображеннями до сучасних блокбастерів та артхаусних стрічок – кінематограф постійно змінювався, і водночас залишався дзеркалом часу.

Для тих, хто хоче зрозуміти, як народжуються фільми, як розвивався кінематограф, і хто стоїть за кадром, існує цілий пласт літератури, яка робить цей світ доступним і захопливим. У цьому блозі ми розповімо про п’ять особливих книг, що допомагають побачити кіно з різних перспектив: від історії українського кінематографа до технічних інновацій і візуальної магії кіноплакату.

Ці видання підходять як для професіоналів – кінокритиків, студентів кіношкіл, дослідників, так і для звичайних глядачів, які хочуть глибше зрозуміти процес створення фільмів і контекст, у якому вони з’являються на екрані. Вони відкривають завісу історії, показують, як культура, політика, технології та художнє бачення формують кіно, і дозволяють поринути у світ, де кожен кадр має свою історію.

Отож, пропоную розглянути кожну книгу та підкреслити її унікальні особливості і зрозуміти, чому вона варта уваги всіх, хто любить кіно – незалежно від того, чи ви мрієте знімати фільми, чи просто насолоджуєтесь переглядом на великому екрані.

 

Сергій Тримбач «Кіно, народжене Україною: ілюстрована історія»

 

Ця книга – не просто історія однієї кіностудії, а цілої культури. Сергій Тримбач, відомий український кінокритик, кінознавець і сценарист, у своєму дослідженні простежує шлях українського кіно від його витоків наприкінці XIX століття й аж до сьогодення.

Автор нагадує, що перші кінозйомки на українських землях відбулися не в Києві, а в Одесі, а першим оператором документальних фільмів був харківський фотограф Альфред Федецький. Далі читачі крок за кроком знайомляться з етапами становлення кіноіндустрії, і зокрема з роботою Київської кіностудії імені Олександра Довженка.

Особлива цінність книги – у живих деталях. Тут можна знайти розповіді про режисерів і акторів, які творили українське кіно – Сергія Параджанова, Івана Миколайчука, Петра Ільченка та багатьох інших. Є й менш відомі факти, наприклад, про містичні історії навколо створення фільму «Квітка на камені», який був проклятий церквою, а під час зйомок  трагічно загинула акторка Інна Бурдученко.

Книга гарно ілюстрована фотографіями: кадри з фільмів, знімальні майданчики, портрети митців. Це робить її не лише дослідницьким виданням, а й візуально привабливою подорожжю для кожного, хто любить кіно.

Сергій Тримбач – людина, яка присвятила своє життя вивченню й популяризації українського кінематографа. Він є головою Національної спілки кінематографістів України, автором численних публікацій і сценаріїв. У 2008 році був відзначений Державною премією України імені Олександра Довженка.

«Кіно, народжене Україною» – це книга для тих, хто хоче зрозуміти, як розвивалося українське кіно, які події формували його долю і чому сьогодні ми можемо говорити про справжнє його відродження.

Адам Оллсач Бордмен «Ілюстрована історія кіно»

 

Ця книга – справжній путівник для тих, хто хоче заглибитися у світ кінематографу і зрозуміти, як народжуються фільми. Автор - американський художник і кінознавець Адам Оллсач Бордмен, пропонує читачам поєднання наукового аналізу та яскравих візуальних матеріалів.

«Ілюстрована історія кіно» розкриває технічну і творчу сторону кіновиробництва. Тут ви дізнаєтеся:

·                     як змінювалася стилістика костюмів, гриму та декорацій;

·                     як розвивалися технології зйомки та функції кінокамери;

·                     які інновації та технічні відкриття вплинули на розвиток кінематографа.

Книга поєднує історію великих майстрів і комерційних студій з практичними прикладами кінопроцесів. Бордмен розповідає не тільки про знамениті фільми і режисерів, але й про тих, хто стоїть за кадром – операторів, дизайнерів, монтажерів, художників по світлу.

Особливо захопливою є частина, де автор ділиться власними спогадами: наприклад, як його перший похід у кіно на показ «Імперія завдає удару у відповідь» 1997 року відкрив для нього світ великих кінопристроїв і технічних таємниць. Цей досвід надихнув його дослідити кіновиробництво від основоположників кінематографа до сучасних блокбастерів.

Книга насичена ілюстраціями, схемами та фотографіями, які роблять навіть складні технічні моменти легкими для сприйняття. Вона допомагає побачити кіно не тільки як розвагу, а як систему мистецтва і науки, де кожен кадр створюється завдяки майстерності численних спеціалістів.

«Ілюстрована історія кіно» – ідеальна для студентів кіношколи, кінокритиків, любителів фільмів і всіх, хто хоче зрозуміти, як працює магія кіно. Бордмен робить доступним і захопливим процес створення фільмів, показуючи, що кінематограф – це завжди поєднання творчості, техніки і людської майстерності.

 Едвард Росс «Кіношно»

Ця книжка – справжня знахідка для тих, хто любить кіно і хоче зрозуміти його глибше. Автор, британський художник і культурний критик Едвард Росс, обрав незвичний формат: він розповідає про історію кінематографа у вигляді графічного роману (коміксу). Завдяки цьому складні процеси і теорії стають зрозумілими та навіть захопливими для найширшої аудиторії.

У «Кіношно» Росс проводить читача у своєрідну мандрівку кінематографом – від перших експериментів братів Люм’єр і Жоржа Мельєса до сучасних блокбастерів і новаторських артхаусних стрічок. У центрі його уваги – не тільки відомі режисери чи актори, але й приховані механізми кіно:

·                     як працюють декорації, костюми і монтаж;

·                     чому цензура в різні епохи змінювала вигляд фільмів;

·                     як кінематограф відображає суспільство та впливає на наші уявлення про світ.

Особливо цікаво, що Росс не уникає і гострих тем: він пише про політичний і соціальний вимір кіно, про репрезентацію жінок та меншин, про взаємодію глядача і великого екрана.

Форма коміксу надає «Кіношно» особливої легкості: деякі схеми, які в академічних книжках виглядали б громіздко, тут пояснені за допомогою ілюстрацій, і тому сприймаються на одному подиху.

Едвард Росс уже відомий своїми графічними есеями на тему культури, а «Кіношно» стало його найуспішнішою працею. Видання отримало схвальні відгуки критиків за вдале поєднання науковості й художності, а також за візуальну виразність.

«Кіношно» – це книжка, яка однаково сподобається і студентам кіномистецтва, і тим, хто просто любить хороші фільми. Вона відкриває завісу таємниць кінематографа, залишаючи після себе відчуття, що кожен фільм – це більше, ніж просто розвага.

Людмила Гутник «Український кіноплакат 1947–1994 років»

      Це видання – унікальний науково-мистецький каталог,  який відкриває для читача цілий світ українського кіноплакату у другій половині XX століття. Авторка, мистецтвознавиця Людмила Гутник, вперше систематизувала великий масив українських кіноплакатів, що охоплює період від 1947 до 1994 року.

У книзі представлено понад 3400 назв фільмів та 365 кольорових плакатів, більшість з яких демонструються читачам уперше. Це дає змогу не тільки оцінити естетику плаката, а й зрозуміти культурний і соціальний контекст кожного фільму.

Особливість каталогу полягає в його структурі:

·                     вступне слово кінознавця Сергія Тримбача «Кіноплакат у дзеркалі часу»,

·                     вступна стаття автора «Графічний літопис історії кіно»,

·                     сам каталог плакатів,

·                     довідково-пошукові апарати: покажчик художників, імен осіб, зображених на плакатах, та назви фільмів.

Книга репрезентує творчість понад 250 українських художників, серед яких І. Суржер, О. Ворона, В. Шостя, В. Подчекаєв, Ю. Агапов та багато інших. Вони не просто створювали афіші, а втілювали образну сутність фільму, передавали атмосферу епохи та часто зберігали національний стиль навіть у складних політичних умовах.

За словами експертів, каталог – це історичний документ, який дає можливість відчути дух часу, побачити розвиток кіномистецтва і оцінити внесок художників у його становлення. Окремо варто відзначити україномовність більшості плакатів, що надає їм особливої культурної цінності.

«Український кіноплакат 1947–1994 років» – це не лише каталог, а й справжній музей на сторінках книги, який буде цікавий кінознавцям, мистецтвознавцям, студентам і всім поціновувачам української культури та кіно.

Книга Любомира Госейка «Історія українського кінематографа. 1896–1995»(переклад з французької, Київ: KINO-КОЛО, 2005) є першим ґрунтовним дослідженням, яке охоплює понад століття розвитку українського кіно. Це монографічна праця, що відзначається системністю, об'єктивністю та відсутністю ідеологічних спотворень, характерних для радянських кінознавчих робіт.

Ця книга є першим системним і цілісним дослідженням історії українського кінематографа його першого століття. Ця монографічна праця, що, на відміну від розвідок радянських кінознавців, не містить кон’юнктурних замовчувань, ідеологічних та політичних спотворень, призначена для кінофахівців, студентів та всіх, хто цікавиться українським кінематографом і культурою.

Любомир Госейко – французький кінознавець українського походження, член Французької асоціації дослідження історії кіно та Національної спілки кінематографістів України. Його підхід до дослідження українського кінематографа відзначається об'єктивністю, глибиною аналізу та відсутністю ідеологічних спотворень, що робить його працю важливим джерелом для розуміння еволюції українського кіно.

«Історія українського кінематографа. 1896–1995» – це не лише наукове дослідження, а й візуальна подорож через історію українського кіномистецтва. Видання є цінним джерелом для дослідників, студентів, кінематографістів та всіх, хто цікавиться історією українського кіно та культури. Його детальний аналіз та об'єктивний підхід роблять книгу важливим ресурсом для розуміння еволюції кінематографа в Україні.

 

Арт-новинки для вашого дому у відділі культури та мистецтв

                                                                                       «Бути людиною – означає бути садівником»

                                                                                                           (Ральф Уолдо Емерсон)

До вашої уваги книга Клауса Вагенера та Сюзани Фолльрат «333 ідеї для балкона й тераси», яка є справжнім путівником для всіх, хто прагне перетворити свій балкон або терасу на зелений куточок відпочинку.

Автори книги, відомі європейські фахівці з флористики та садівництва діляться практичними порадами та творчими рішеннями для озеленення навіть найменших просторів.

У книзі можна знайти не лише конкретні рекомендації щодо підбору квітів,кущів чи декоративних рослин, а й поради стосовно їх поєднання за кольором, формою та сезоном цвітіння. Особливо цінним є те, що автори звертають увагу на умови вирощування: освітлення, грунт, зволоження та стійкість до вітру чи спеки. Поради підходять як для новачків, так і для досвідчених садівників.

Книга вирізняється яскравим ілюстративним матеріалом – кожна ідея супроводжується фото, що надихає на власні експерименти. Водночас автори роблять акцент не лише на декоративності, а й на створенні затишної атмосфери, тобто, балкон і тераса розглядаються як місце для відпочинку,творчості та єднання з природою.

Книга «333 ідеї для балкона і тераси» - це практична і водночас надихаюча книга, яка стане у нагоді усім, хто мріє створити красу і затишок, а життя ближчим до природи!

Запрошуємо вас у відділ культури та мистецтв надихнутись і створити свій неповторний куточок краси та гармонії!

 

Всесвітній день біженців

Хотілося б ніколи не відзначати Всесвітній день біженця. Адже кожна людина має жити у своєму домі, у своїй країні, у своєму місті.

На жаль, зараз у світі розв’язано чимало конфліктів, зокрема із застосуванням зброї, а у нас в Україні - війна з рф. Мільйони українців шукають притулку деінде.

Станом на червень 2024 року понад 6 мільйонів українців залишаються біженцями за межами України, і майже 4 мільйони всередині країни. Це переважно жінки, діти та люди поважного віку. Вони полишили усе  і поїхали з дому, аби зберегти життя своїм рідним.

І хоча за кордоном отримують тимчасовий притулок, виплати, можливість навчатися, отримати медичні послуги, проте це не рідний дім. Там, на чужині, вони змушені долати нові виклики. Мають впоратися зі своїми психологічними травмами, соціалізуватися у новому середовищі. Бо ж лячно починати все з нуля в незнайомому місці, не знаючи, що чекає попереду.

Всесвітній день біженців започатковано Генеральною Асамблеєю ООН згідно з резолюцією A/RES/55/76 від 4 грудня 2000 року. Вперше його відзначили у 2001-му.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 2024-й більше як 120 мільйонів людей вимушено залишили свої домівки через порушення прав, переслідування та конфлікти.

Цей день - нагадування про цінність людського життя, про право кожного на безпеку та гідність, незалежно від національності, раси чи місця народження.

Це також день надії, для тих українців, хто зараз не вдома, на перемогу України і можливість повернутися у свій рідний дім.

Автор тексту: Анна Романчук.

 

Днями знайомилися з учнями 22-го ліцею. Сотня гамірних, непосидючих і допитливих школяриків зустріла нас із радістю, подивом і засипала запитаннями. Усі юрбилися навколо, намагаючись дізнатися, що ж будемо робити. Добре, коли діти мають вибір. Тож кожен міг знайти заняття до душі, і розбіглися по школі за інтересами.

У великому спортзалі, де вже зробили сучасний ремонт, аби учням було комфортно, грали в ігри. Особливе захоплення викликав кольоровий парашут. Школярики бігали під ним, ковзали, пролітали, простору вистачало! Діти дуже люблять рухливі ігри. Їх забавляли наші бібліотекарки - Тетяна Швай, Юлічка Вірун і Ольга Киричук.

Частина учнів залишилася в класах. В одному з Любою Фрадинською виліплювали з пластиліну  героїв улюбленого мультика.

Інші обрали майстерку з Анною Романчук та Ларисою Тананайко. Як думаєте, що майстрували? Звісно ж, тюльпани! Ці квіти всміхають. Їх приємно дарувати й отримувати. Дітлахи потішилися самі й створили маленький сюрприз для батьків. У цей непростий час це справді важливо.

Особливо приємно було серед учнів зустріти знайомі обличчя наших читачів. В одному з класів побачили Єву, учасницю наших попередніх майстерок. Учні встигли створити велику кольорову квітку. А поки дехто дороблював свій шедевр, змайстрували ще й малесенького тюльпанчика.

Таким запам’ятається завершальний день пришкільного табору. Попереду, канікули, а ми продовжуємо працювати для вас. Щонеділі о 12:00 чекаємо на ігрові сети у бібліотеці!

Що чекає молодь після війни?

12 червня наші бібліотекарі спробували зазирнути за лінію горизонту - не буквально, звісно. Йдеться про участь в обговоренні надважливої теми: "За горизонт: що буде з українською молоддю після війни?" І зіштовхнулися із суперечностями.

Під час дискусії прозвучало:

«Молодь - це не майбутнє, це вже зараз».

І більшість із цим погодилася.

На захід прийшла ректора Луцький національний технічний університет Ірина Вахович. Розповіла про свої студентські роки, як жила на 8 поверсі гуртожитку й ліфта тоді не було, носила картоплю підіймаючись пішки сходами. А зараз тут є два ліфти. Мабуть, саме таким і має бути ректор - той, хто знає потреби молоді, бо сам їх колись проживав.

«Прагнення у нас одне - це вільна, незалежна, сильна, конкурентна Україна: інноваційна, з економічним потенціалом, з великими можливостями та розвитком. Але зрозуміло, що все це має лягти на плечі нинішньої молоді. Саме до цього вектору ми рухаємося. Головне питання, як це забезпечити і які виклики стоять перед нами вже сьогодні. Ми маємо зберегти молодь в Україні - і для України».

Загалом на захід зареєструвалися 38 людей із різних сфер: бібліотекарі, спортивні тренери, працівники молодіжних центрів, органів місцевого самоврядування. Проте на дві години всі об’єдналися навколо спільного питання: що ж очікує молодь після завершення війни?

Обговорення відбувалося у трьох групах. Учасники виокремили такі виклики:

🔴 Безбар’єрність. Зокрема, як правильно говорити (наприклад, «людина з інвалідністю», «на кріслі колісному»).

🔴 Вибір: залишитися в Україні чи виїхати.

🔴 Самореалізація: як молоді реалізувати себе й бути корисними суспільству.

🔴 Пошук роботи: участь у відбудові країни.

🔴 Ментальне здоров’я: стресостійкість, пошук себе.

🔴 Створення сім’ї.

🔴 Демографічна криза.

🔴 Довіра до влади.

🔴 Зростаюча потреба у фахівцях психологічної сфери.

У залі також прозвучала фраза:

«Сильне покоління породжує слабке».

І справді - нинішня молодь, що зростає під звуки сирен і вибухів, є поколінням сильних. Вона вже зараз загартована викликами, не боїться брати на себе відповідальність і ризикувати.

Кожен учасник формулював своє бачення майбутнього для молоді на клаптику паперу. Потім ці думки обговорювали в групах, доповнювали, дискутували, а листки прикріплювали на спільну дошку.

До чого ж дійшли? Учасники погодилися, що молодь дуже різна. Є вмотивовані й активні - ті, хто вже працює на благо України й готовий робити це й після Перемоги. Але є й ті, хто чинить спротив, бунтує.

Дискусії тривали кілька годин. Опісля виконавчий директор ГО «Молодіжна Платформа», тренер і фасилітатор Захарій Ткачук має оцифрувати всі напрацювання команд і сформувати єдиний документ. Та передати до Міністерства молоді та спорту України для подальшої роботи.

Попри всі труднощі, більшість учасників заходу вірять у те, що українська молодь захоче відбудовувати свою країну й реалізовуватиме себе саме вдома, а не за кордоном. Як підсумували учасники:

«Маленьких справ не буває - як і маленьких кроків. Кожна дія веде до чогось великого. І не лише після Перемоги, а вже зараз важливо, щоб кожен робив усе можливе, аби її наблизити».

Дискусійний майданчик організовано на базі магістерської програми “Публічне управління та адміністрування молодіжної політики” ЛНТУ.

Автор тексту і фото: Анна Романчук.

Майстерка «Паперовий тюльпан»

4 червня у нашій бібліотеці  відбулась  квіткова майстерка. Учні пришкільного табору Луцького ліцею №10 поринули у світ творчості та яскравих барв – майстрували паперові тюльпани. Маленькі майстри вклали у кожну квіточку тепло своїх рук і позитивні емоції. Було багато усмішок, кольору та натхнення!

Дякуємо за активну участь та теплу атмосферу! Разом творимо красу та теплі спогади!

         Фото Марина Місюк

#Відділ_культури_та_мистецтв_ВОБЮ

 

Чи ж знаєте, що у бібліотеці діє виставка «За волю, за свободу, за нашу неньку Україну» юного художника Дмитра Приймака з Каменя-Каширського?

Нещодавно до бібліотеки завітали вихованці Центр позашкільної освіти Волинської обласної ради - юні дизайнери під керівництвом пані Галини, щоб переглянути експозицію. Усі вони, майбутні творці прекрасного. Зацікавилися творчим шляхом свого однолітка.

Дмитро Приймак - вихованець закладу позашкільної освіти Будинок дитячої та юнацької творчості м.Камінь-Каширський, студії образотворчого мистецтва «Кольоровий водограй».

Спершу Дмитрові не вдавалося точно передавати риси облич людей, яких зображував на своїх картинах. Тому він приховував їх під маскою. Та одного разу усе змінилося. Хлопець спробував написати портрет Олександра Бірука - чоловіка своєї вчительки Людмила Бірук, який загинув на війні. І коли завершив роботу, побачив схожість. Відтоді більше не закриває облич. Пише портрети загиблих бійців, аби зберегти пам’ять про них.

Автор тексту і фото: Анна Романчук.