🎨 День художника: подорож у світ українського мистецтва онлайн

📅 До Дня художника України

 

Для митців та шанувальників мистецтва це особливий день – день, коли хочеться заглибитись у фарби, лінії, ритми та сенси полотен.

Та не завжди є можливість відвідати виставку офлайн, адже багато галерей працюють обмежено або знаходяться далеко.

На щастя, сьогодні існують цифрові простори, які відкривають двері художньої творчості просто на екрані.

Ми зібрали для вас добірку українських онлайн-проєктів, де живопис, графіка й народне декоративне мистецтво оживають у віртуальному світі.

---

 

🏛 Цифрові музеї та онлайн-платформи українського мистецтва

 

🎨 1. Цифрова колекція Художнього музею

🔗 https://museum.myart.org.ua/

 

Оцифровані твори з різних жанрів та епох – живопис, графіка, акварель, скульптура. Для художників це можливість дослідити техніку, композицію та стилі. Проєкт спрямований на збереження мистецької спадщини у цифровому форматі.

Проект є унікальним для Миколаєва і країни в цілому, адже популяризує оцифровану культурну спадщину українського півдня серед вітчизняної та іноземної аудиторії. Через повномасштабну війну та інші безпекові заходи більша частина експонатів Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна, Миколаївського краєзнавчого музею та інших музейних установ залишається недоступною для дослідників й відвідувачів, зберігається у фондах або у надійному місці. Хоча вона становить надзвичайну історико-культурну цінність, демонструє надбання української та європейської культури та не була експонована для широкої аудиторії. За чотири роки реалізації проєкту створено цифрову колекцію графіки, мариністики й фарфору з вільним доступом до неї у форматі 24/7, яка дозволяє ввести ці твори в науковий обіг, покращує джерельну базу наукових досліджень та забезпечує необмежене тиражування цих копій.

Так, в рамках проекту у 2024 році оцифровано, оброблено, досліджено та каталогізовано 430 графічних робіт (малюнок, акварель, пастель тощо), у 2023 – 422 мариністичних твора, у 2021 – 302 одиниці порцеляни, у 2020 – 518 творів графіки.

У 2024 році створено віртуальну галерею у доповненій реальності з оцифрованою графікою та анімовано два графічних твора миколаївських художників. У 2023-му створено три, а у 2020 – п’ять 3D-моделей в AR та надруковали серію поштових листівок для відповідного зчитування зображень. 

 

---

 

🪡 2. Онлайн-музей «КРОВЕЦЬ»

🔗 krovets.ua

 

Присвячений народному мистецтву та декоративним формам – від старих орнаментів до унікальних технік, що формували український естетичний код.
Це платформа, де традиційні мотиви оживають у сучасному мистецтві.

КРОВЕЦЬ – це онлайн-музей традиційного мистецтва України. Всі експонати фоторепродукції, яких тут оприлюднені, належать колекціонерам та музеям, які збирають, зберігають і оцифровують нашу культурну спадщину.

Саме тут можна дізнатися, що таке КРАСА ПО-УКРАЇНСЬКИ:

■ у що одягалися, як прикрашалися, якими речами себе оточували

■ які локальні стилі побутували в різних місцевостях України

■ які крої, матеріали, техніки, орнаменти, риси та ознаки були характерними, а які винятковими.

А ще, тут можна оприлюднити власну колекцію традиційного мистецтва (і незабаром долучити її до EUROPEANA), і навіть продавати фоторепродукції своїх експонатів.

---

 

🖌 3. Музей українського живопису (на «Музейному порталі»)

🔗 https://museum-portal.com/ua/muzeyi/145_muzey-ukrayinskogo-zhivopisu

 

Онлайн-експозиції, присвячені картинному мистецтву: репродукції, біографії митців, описи полотен.

Прекрасна нагода поринути у світ кольорів і образів, навіть не виходячи з дому.

Відкриття Музею українського живопису відбулося 11 жовтня 2013 року, і протягом короткого періоду часу він став центром культурного життя у місті Дніпро. Музейна колекція постійно поповнюється новими придбаннями і наразі налічує близько 2500 експонатів, які представляють живопис, графіку, скульптуру та емальєрне мистецтво.

Перший поверх музею присвячений постійній експозиції, яка відображає різноманіття творів дніпровської живописної школи та її видатних представників. Щоб більш детально ознайомитися з життям і творчістю митців, відвідувачі можуть скористатися екскурсіями до відкритих фондів. Другий і третій поверхи музею представляють нові виставки.

---

 

🖼 4. Музейний портал – агрегатор віртуальних турів і виставок

🔗 museum-portal.com

 

Це «вхідна точка» до десятків українських музеїв, зокрема мистецьких.

Обирайте виставку з живопису, графіки чи народного мистецтва й вирушайте у віртуальну мандрівку.

Проєкт «Музейний портал» створено для популяризації культури, науки та музейної справи. Портал надає інформацію та актуальні новини з музейного життя України та світу та доступ до бази даних з інформацією про музеї та експозиції. Також на цьому ресурсі Ви зможете знайти унікальні віртуальні тури найкращими музеями України та Світу!

---

 

🖼 5. Музей сучасного українського мистецтва Корсаків

🔗 https://msumk.com/3d-tur/

Музей сучасного українського мистецтва корсаків знаходиться у місті луцьку, на території культурно-розважального центру “адреналін сіті”. Урочисте відкриття відбулось 24 серпня 2018 року.

Музей корсаків створений з метою розвитку духовності нації, пропагування українського мистецтва у світі шляхом презентації яскравих творчих здобутків художньої культури xx століття, знайомства відвідувачів з сучасним мистецтвом через авторські проекти, інсталяції, перформанси.

Фундатором та натхненником створення першого в україні світового рівня музею сучасного українського мистецтва стала родина корсаків.
Загальна площа першої черги музейного комплексу становить близько 12 500 кв. М, складається із 15 залів і розміщується на 4 поверхах.

У музеї представлено роботи понад 300 видатних митців (більш як 800 арт-об’єктів). Живопис, графіка, скульптура, інсталяція, відео-арт – тут зібрана колекція творів мистецтва найкращих українських авторів хх– ххі століть.

Ідейним початком створення приватного музею стала галерея сучасного мистецтва «арт-кафедра», яка відкрилась у квітні 2014 року і за час своєї роботи провела десятки виставок, культурно-мистецьких суаре, творчих конкурсів. У 2016 році галерея виступила організатором мистецького форуму “westart forum ua” та співорганізатором фестивалю сучасного урбаністичного мистецтва “поліхрома”.

У липні 2018 року відкрито художньо-меморіальний музей миколи кумановського, який став структурним підрозділом музею.
Широка програма виставкової, освітньої, наукової-дослідницької та видавничої діяльності, яку проводить музей сучасного українського мистецтва корсаків, відображає актуальні процеси в українській культурі та відкриває можливості для публічного діалогу і створення нових творів.

---

 

🏺 6. «Шедеври NAMU» — Національний художній музей України

🔗 emuseum.online

 

Це не просто виставка, а зустріч із найвідомішими творами українського живопису з колекції Національного художнього музею України.

Ця можливість відкрити знайоме по-новому або вперше торкнутися великого українського мистецтва.

Можна роздивитися деталі, мазки, фактуру у високій роздільній якості.

Віртуальна виставка «Шедеври NAMU» – новий онлайн-проєкт, що забезпечує перегляд визначних творів українського мистецтва з музейної колекції.

Це перша добірка в межах цифрової серії, яка надалі буде розширюватися. Адже фонд NAMU налічує понад 40 тисяч експонатів, і її автори прагнуть представити цю спадщину якомога ширшій аудиторії.

Виставка створена у форматі 3D-туру з мультимедійними доповненнями, що дозволяють роздивитися твори до найдрібніших деталей. Представлено роботи Олександри Екстер, Олександра Мурашка, Тетяни Яблонської, Федора Кричевського та інших знакових митців.

---

 

🖋 7. Шедеври українського мистецтва

🔗 https://www.kovcheh.ua/uk/tradition/shedevri-ukrayinskogo-zhivopisu

 

Це віртуальна галерея українського професійного мистецтва від руських ікон XIV століття до геніїв сучасності – близько 500 шедеврів із музейних і приватних колекцій.

В галереї можна побачити сакральне мистецтво Русі, барокові скульптури містичного Пінзеля, живопис Васильківського, Труша, Новаківського, Кульчицької, Маргіт і Романа Сельських, Леопольда Левицького, Миколи Глущенка, графіка Сороки і Жука, скульптурний вибух світового масштабу Олександр Архипенко і наш геніальний сучасник Роман Петрук.

 

---

 

🌅 8. Художня галерея «Митець»

🔗 mytets.com

 

Одна з найдавніших галерей Києва та України – ХУДОЖНЯ ГАЛЕРЕЯ «МИТЕЦЬ» Київської організації Національної Спілки художників України, була відкрита для шанувальників мистецтва в 1954 році. По виставках, які тут проводилися Спілкою художників в різні роки, можна вивчати історію українського мистецтва, а в наш час знайомитися з роботами відомих художників сучасності, з творчими експериментами талановитої молоді. У самому ж будинку жили і працювали художники – власне ті, хто писав цю історію – Іван Кавалерідзе, Петро Код’єв, Валентин Литвиненко, Галина Зоря, Петро Сльота, Михайло Іванов, Олексій Кантеміров. У певний період тут були майстерні Тетяни Яблонської, Олександра Данченка, Андрія Чебикина.

---

 

🖼 9. «Віртуальна галерея» на порталі культури Харкова

🔗https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery

 

Сучасні митці Харкова представляють свої персональні виставки – живопис, графіка, абстракція.

Це локальний мистецький зріз, який демонструє багатоголосся української творчості.

---

 

🕊 10. Museum of Stolen Art — Музей викраденого мистецтва

🔗 museumofstolen.art

 

Цифровий простір, присвячений збереженню пам’яті про твори, викрадені або знищені війною. Це не просто виставка, а акт мистецької пам’яті й стійкості.

Автори почали розробляти проєкт з робіт маріупольського музею Куїнджі. Це, зокрема, оригінали ескізів Архипа Куїнджі, картини Івана Айвазовського та Миколи Дубов ського. Кімната з творами, викраденими з Маріуполя, – це лише перша частина, прототип.

---

День українського кіно: п’ять книг, які варто прочитати

Кіно – це більше ніж розвага. Це мистецтво, яке формує наше сприйняття світу, зберігає історію, створює культури і надихає покоління. Від перших експериментів із рухомими зображеннями до сучасних блокбастерів та артхаусних стрічок – кінематограф постійно змінювався, і водночас залишався дзеркалом часу.

Для тих, хто хоче зрозуміти, як народжуються фільми, як розвивався кінематограф, і хто стоїть за кадром, існує цілий пласт літератури, яка робить цей світ доступним і захопливим. У цьому блозі ми розповімо про п’ять особливих книг, що допомагають побачити кіно з різних перспектив: від історії українського кінематографа до технічних інновацій і візуальної магії кіноплакату.

Ці видання підходять як для професіоналів – кінокритиків, студентів кіношкіл, дослідників, так і для звичайних глядачів, які хочуть глибше зрозуміти процес створення фільмів і контекст, у якому вони з’являються на екрані. Вони відкривають завісу історії, показують, як культура, політика, технології та художнє бачення формують кіно, і дозволяють поринути у світ, де кожен кадр має свою історію.

Отож, пропоную розглянути кожну книгу та підкреслити її унікальні особливості і зрозуміти, чому вона варта уваги всіх, хто любить кіно – незалежно від того, чи ви мрієте знімати фільми, чи просто насолоджуєтесь переглядом на великому екрані.

 

Сергій Тримбач «Кіно, народжене Україною: ілюстрована історія»

 

Ця книга – не просто історія однієї кіностудії, а цілої культури. Сергій Тримбач, відомий український кінокритик, кінознавець і сценарист, у своєму дослідженні простежує шлях українського кіно від його витоків наприкінці XIX століття й аж до сьогодення.

Автор нагадує, що перші кінозйомки на українських землях відбулися не в Києві, а в Одесі, а першим оператором документальних фільмів був харківський фотограф Альфред Федецький. Далі читачі крок за кроком знайомляться з етапами становлення кіноіндустрії, і зокрема з роботою Київської кіностудії імені Олександра Довженка.

Особлива цінність книги – у живих деталях. Тут можна знайти розповіді про режисерів і акторів, які творили українське кіно – Сергія Параджанова, Івана Миколайчука, Петра Ільченка та багатьох інших. Є й менш відомі факти, наприклад, про містичні історії навколо створення фільму «Квітка на камені», який був проклятий церквою, а під час зйомок  трагічно загинула акторка Інна Бурдученко.

Книга гарно ілюстрована фотографіями: кадри з фільмів, знімальні майданчики, портрети митців. Це робить її не лише дослідницьким виданням, а й візуально привабливою подорожжю для кожного, хто любить кіно.

Сергій Тримбач – людина, яка присвятила своє життя вивченню й популяризації українського кінематографа. Він є головою Національної спілки кінематографістів України, автором численних публікацій і сценаріїв. У 2008 році був відзначений Державною премією України імені Олександра Довженка.

«Кіно, народжене Україною» – це книга для тих, хто хоче зрозуміти, як розвивалося українське кіно, які події формували його долю і чому сьогодні ми можемо говорити про справжнє його відродження.

Адам Оллсач Бордмен «Ілюстрована історія кіно»

 

Ця книга – справжній путівник для тих, хто хоче заглибитися у світ кінематографу і зрозуміти, як народжуються фільми. Автор - американський художник і кінознавець Адам Оллсач Бордмен, пропонує читачам поєднання наукового аналізу та яскравих візуальних матеріалів.

«Ілюстрована історія кіно» розкриває технічну і творчу сторону кіновиробництва. Тут ви дізнаєтеся:

·                     як змінювалася стилістика костюмів, гриму та декорацій;

·                     як розвивалися технології зйомки та функції кінокамери;

·                     які інновації та технічні відкриття вплинули на розвиток кінематографа.

Книга поєднує історію великих майстрів і комерційних студій з практичними прикладами кінопроцесів. Бордмен розповідає не тільки про знамениті фільми і режисерів, але й про тих, хто стоїть за кадром – операторів, дизайнерів, монтажерів, художників по світлу.

Особливо захопливою є частина, де автор ділиться власними спогадами: наприклад, як його перший похід у кіно на показ «Імперія завдає удару у відповідь» 1997 року відкрив для нього світ великих кінопристроїв і технічних таємниць. Цей досвід надихнув його дослідити кіновиробництво від основоположників кінематографа до сучасних блокбастерів.

Книга насичена ілюстраціями, схемами та фотографіями, які роблять навіть складні технічні моменти легкими для сприйняття. Вона допомагає побачити кіно не тільки як розвагу, а як систему мистецтва і науки, де кожен кадр створюється завдяки майстерності численних спеціалістів.

«Ілюстрована історія кіно» – ідеальна для студентів кіношколи, кінокритиків, любителів фільмів і всіх, хто хоче зрозуміти, як працює магія кіно. Бордмен робить доступним і захопливим процес створення фільмів, показуючи, що кінематограф – це завжди поєднання творчості, техніки і людської майстерності.

 Едвард Росс «Кіношно»

Ця книжка – справжня знахідка для тих, хто любить кіно і хоче зрозуміти його глибше. Автор, британський художник і культурний критик Едвард Росс, обрав незвичний формат: він розповідає про історію кінематографа у вигляді графічного роману (коміксу). Завдяки цьому складні процеси і теорії стають зрозумілими та навіть захопливими для найширшої аудиторії.

У «Кіношно» Росс проводить читача у своєрідну мандрівку кінематографом – від перших експериментів братів Люм’єр і Жоржа Мельєса до сучасних блокбастерів і новаторських артхаусних стрічок. У центрі його уваги – не тільки відомі режисери чи актори, але й приховані механізми кіно:

·                     як працюють декорації, костюми і монтаж;

·                     чому цензура в різні епохи змінювала вигляд фільмів;

·                     як кінематограф відображає суспільство та впливає на наші уявлення про світ.

Особливо цікаво, що Росс не уникає і гострих тем: він пише про політичний і соціальний вимір кіно, про репрезентацію жінок та меншин, про взаємодію глядача і великого екрана.

Форма коміксу надає «Кіношно» особливої легкості: деякі схеми, які в академічних книжках виглядали б громіздко, тут пояснені за допомогою ілюстрацій, і тому сприймаються на одному подиху.

Едвард Росс уже відомий своїми графічними есеями на тему культури, а «Кіношно» стало його найуспішнішою працею. Видання отримало схвальні відгуки критиків за вдале поєднання науковості й художності, а також за візуальну виразність.

«Кіношно» – це книжка, яка однаково сподобається і студентам кіномистецтва, і тим, хто просто любить хороші фільми. Вона відкриває завісу таємниць кінематографа, залишаючи після себе відчуття, що кожен фільм – це більше, ніж просто розвага.

Людмила Гутник «Український кіноплакат 1947–1994 років»

      Це видання – унікальний науково-мистецький каталог,  який відкриває для читача цілий світ українського кіноплакату у другій половині XX століття. Авторка, мистецтвознавиця Людмила Гутник, вперше систематизувала великий масив українських кіноплакатів, що охоплює період від 1947 до 1994 року.

У книзі представлено понад 3400 назв фільмів та 365 кольорових плакатів, більшість з яких демонструються читачам уперше. Це дає змогу не тільки оцінити естетику плаката, а й зрозуміти культурний і соціальний контекст кожного фільму.

Особливість каталогу полягає в його структурі:

·                     вступне слово кінознавця Сергія Тримбача «Кіноплакат у дзеркалі часу»,

·                     вступна стаття автора «Графічний літопис історії кіно»,

·                     сам каталог плакатів,

·                     довідково-пошукові апарати: покажчик художників, імен осіб, зображених на плакатах, та назви фільмів.

Книга репрезентує творчість понад 250 українських художників, серед яких І. Суржер, О. Ворона, В. Шостя, В. Подчекаєв, Ю. Агапов та багато інших. Вони не просто створювали афіші, а втілювали образну сутність фільму, передавали атмосферу епохи та часто зберігали національний стиль навіть у складних політичних умовах.

За словами експертів, каталог – це історичний документ, який дає можливість відчути дух часу, побачити розвиток кіномистецтва і оцінити внесок художників у його становлення. Окремо варто відзначити україномовність більшості плакатів, що надає їм особливої культурної цінності.

«Український кіноплакат 1947–1994 років» – це не лише каталог, а й справжній музей на сторінках книги, який буде цікавий кінознавцям, мистецтвознавцям, студентам і всім поціновувачам української культури та кіно.

Книга Любомира Госейка «Історія українського кінематографа. 1896–1995»(переклад з французької, Київ: KINO-КОЛО, 2005) є першим ґрунтовним дослідженням, яке охоплює понад століття розвитку українського кіно. Це монографічна праця, що відзначається системністю, об'єктивністю та відсутністю ідеологічних спотворень, характерних для радянських кінознавчих робіт.

Ця книга є першим системним і цілісним дослідженням історії українського кінематографа його першого століття. Ця монографічна праця, що, на відміну від розвідок радянських кінознавців, не містить кон’юнктурних замовчувань, ідеологічних та політичних спотворень, призначена для кінофахівців, студентів та всіх, хто цікавиться українським кінематографом і культурою.

Любомир Госейко – французький кінознавець українського походження, член Французької асоціації дослідження історії кіно та Національної спілки кінематографістів України. Його підхід до дослідження українського кінематографа відзначається об'єктивністю, глибиною аналізу та відсутністю ідеологічних спотворень, що робить його працю важливим джерелом для розуміння еволюції українського кіно.

«Історія українського кінематографа. 1896–1995» – це не лише наукове дослідження, а й візуальна подорож через історію українського кіномистецтва. Видання є цінним джерелом для дослідників, студентів, кінематографістів та всіх, хто цікавиться історією українського кіно та культури. Його детальний аналіз та об'єктивний підхід роблять книгу важливим ресурсом для розуміння еволюції кінематографа в Україні.

 

Арт-новинки для вашого дому у відділі культури та мистецтв

                                                                                       «Бути людиною – означає бути садівником»

                                                                                                           (Ральф Уолдо Емерсон)

До вашої уваги книга Клауса Вагенера та Сюзани Фолльрат «333 ідеї для балкона й тераси», яка є справжнім путівником для всіх, хто прагне перетворити свій балкон або терасу на зелений куточок відпочинку.

Автори книги, відомі європейські фахівці з флористики та садівництва діляться практичними порадами та творчими рішеннями для озеленення навіть найменших просторів.

У книзі можна знайти не лише конкретні рекомендації щодо підбору квітів,кущів чи декоративних рослин, а й поради стосовно їх поєднання за кольором, формою та сезоном цвітіння. Особливо цінним є те, що автори звертають увагу на умови вирощування: освітлення, грунт, зволоження та стійкість до вітру чи спеки. Поради підходять як для новачків, так і для досвідчених садівників.

Книга вирізняється яскравим ілюстративним матеріалом – кожна ідея супроводжується фото, що надихає на власні експерименти. Водночас автори роблять акцент не лише на декоративності, а й на створенні затишної атмосфери, тобто, балкон і тераса розглядаються як місце для відпочинку,творчості та єднання з природою.

Книга «333 ідеї для балкона і тераси» - це практична і водночас надихаюча книга, яка стане у нагоді усім, хто мріє створити красу і затишок, а життя ближчим до природи!

Запрошуємо вас у відділ культури та мистецтв надихнутись і створити свій неповторний куточок краси та гармонії!

 

Всесвітній день біженців

Хотілося б ніколи не відзначати Всесвітній день біженця. Адже кожна людина має жити у своєму домі, у своїй країні, у своєму місті.

На жаль, зараз у світі розв’язано чимало конфліктів, зокрема із застосуванням зброї, а у нас в Україні - війна з рф. Мільйони українців шукають притулку деінде.

Станом на червень 2024 року понад 6 мільйонів українців залишаються біженцями за межами України, і майже 4 мільйони всередині країни. Це переважно жінки, діти та люди поважного віку. Вони полишили усе  і поїхали з дому, аби зберегти життя своїм рідним.

І хоча за кордоном отримують тимчасовий притулок, виплати, можливість навчатися, отримати медичні послуги, проте це не рідний дім. Там, на чужині, вони змушені долати нові виклики. Мають впоратися зі своїми психологічними травмами, соціалізуватися у новому середовищі. Бо ж лячно починати все з нуля в незнайомому місці, не знаючи, що чекає попереду.

Всесвітній день біженців започатковано Генеральною Асамблеєю ООН згідно з резолюцією A/RES/55/76 від 4 грудня 2000 року. Вперше його відзначили у 2001-му.

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на 2024-й більше як 120 мільйонів людей вимушено залишили свої домівки через порушення прав, переслідування та конфлікти.

Цей день - нагадування про цінність людського життя, про право кожного на безпеку та гідність, незалежно від національності, раси чи місця народження.

Це також день надії, для тих українців, хто зараз не вдома, на перемогу України і можливість повернутися у свій рідний дім.

Автор тексту: Анна Романчук.

 

Днями знайомилися з учнями 22-го ліцею. Сотня гамірних, непосидючих і допитливих школяриків зустріла нас із радістю, подивом і засипала запитаннями. Усі юрбилися навколо, намагаючись дізнатися, що ж будемо робити. Добре, коли діти мають вибір. Тож кожен міг знайти заняття до душі, і розбіглися по школі за інтересами.

У великому спортзалі, де вже зробили сучасний ремонт, аби учням було комфортно, грали в ігри. Особливе захоплення викликав кольоровий парашут. Школярики бігали під ним, ковзали, пролітали, простору вистачало! Діти дуже люблять рухливі ігри. Їх забавляли наші бібліотекарки - Тетяна Швай, Юлічка Вірун і Ольга Киричук.

Частина учнів залишилася в класах. В одному з Любою Фрадинською виліплювали з пластиліну  героїв улюбленого мультика.

Інші обрали майстерку з Анною Романчук та Ларисою Тананайко. Як думаєте, що майстрували? Звісно ж, тюльпани! Ці квіти всміхають. Їх приємно дарувати й отримувати. Дітлахи потішилися самі й створили маленький сюрприз для батьків. У цей непростий час це справді важливо.

Особливо приємно було серед учнів зустріти знайомі обличчя наших читачів. В одному з класів побачили Єву, учасницю наших попередніх майстерок. Учні встигли створити велику кольорову квітку. А поки дехто дороблював свій шедевр, змайстрували ще й малесенького тюльпанчика.

Таким запам’ятається завершальний день пришкільного табору. Попереду, канікули, а ми продовжуємо працювати для вас. Щонеділі о 12:00 чекаємо на ігрові сети у бібліотеці!

Що чекає молодь після війни?

12 червня наші бібліотекарі спробували зазирнути за лінію горизонту - не буквально, звісно. Йдеться про участь в обговоренні надважливої теми: "За горизонт: що буде з українською молоддю після війни?" І зіштовхнулися із суперечностями.

Під час дискусії прозвучало:

«Молодь - це не майбутнє, це вже зараз».

І більшість із цим погодилася.

На захід прийшла ректора Луцький національний технічний університет Ірина Вахович. Розповіла про свої студентські роки, як жила на 8 поверсі гуртожитку й ліфта тоді не було, носила картоплю підіймаючись пішки сходами. А зараз тут є два ліфти. Мабуть, саме таким і має бути ректор - той, хто знає потреби молоді, бо сам їх колись проживав.

«Прагнення у нас одне - це вільна, незалежна, сильна, конкурентна Україна: інноваційна, з економічним потенціалом, з великими можливостями та розвитком. Але зрозуміло, що все це має лягти на плечі нинішньої молоді. Саме до цього вектору ми рухаємося. Головне питання, як це забезпечити і які виклики стоять перед нами вже сьогодні. Ми маємо зберегти молодь в Україні - і для України».

Загалом на захід зареєструвалися 38 людей із різних сфер: бібліотекарі, спортивні тренери, працівники молодіжних центрів, органів місцевого самоврядування. Проте на дві години всі об’єдналися навколо спільного питання: що ж очікує молодь після завершення війни?

Обговорення відбувалося у трьох групах. Учасники виокремили такі виклики:

🔴 Безбар’єрність. Зокрема, як правильно говорити (наприклад, «людина з інвалідністю», «на кріслі колісному»).

🔴 Вибір: залишитися в Україні чи виїхати.

🔴 Самореалізація: як молоді реалізувати себе й бути корисними суспільству.

🔴 Пошук роботи: участь у відбудові країни.

🔴 Ментальне здоров’я: стресостійкість, пошук себе.

🔴 Створення сім’ї.

🔴 Демографічна криза.

🔴 Довіра до влади.

🔴 Зростаюча потреба у фахівцях психологічної сфери.

У залі також прозвучала фраза:

«Сильне покоління породжує слабке».

І справді - нинішня молодь, що зростає під звуки сирен і вибухів, є поколінням сильних. Вона вже зараз загартована викликами, не боїться брати на себе відповідальність і ризикувати.

Кожен учасник формулював своє бачення майбутнього для молоді на клаптику паперу. Потім ці думки обговорювали в групах, доповнювали, дискутували, а листки прикріплювали на спільну дошку.

До чого ж дійшли? Учасники погодилися, що молодь дуже різна. Є вмотивовані й активні - ті, хто вже працює на благо України й готовий робити це й після Перемоги. Але є й ті, хто чинить спротив, бунтує.

Дискусії тривали кілька годин. Опісля виконавчий директор ГО «Молодіжна Платформа», тренер і фасилітатор Захарій Ткачук має оцифрувати всі напрацювання команд і сформувати єдиний документ. Та передати до Міністерства молоді та спорту України для подальшої роботи.

Попри всі труднощі, більшість учасників заходу вірять у те, що українська молодь захоче відбудовувати свою країну й реалізовуватиме себе саме вдома, а не за кордоном. Як підсумували учасники:

«Маленьких справ не буває - як і маленьких кроків. Кожна дія веде до чогось великого. І не лише після Перемоги, а вже зараз важливо, щоб кожен робив усе можливе, аби її наблизити».

Дискусійний майданчик організовано на базі магістерської програми “Публічне управління та адміністрування молодіжної політики” ЛНТУ.

Автор тексту і фото: Анна Романчук.